Десь на початку вересня 2020 року, чатився з колегою – мандрівником, не пам’ятаю в чому була суть розмови, але на моє зауваження, що “світ закритий, і мусимо сидіти дома”, він заперечив, мовляв є ж ціла Туреччина, з Араратом, Понтійськими горами, чи Лікійською Стежкою на худий кінець. Тоді якось не сприйняв його слів всерйоз, не розглядав жодного напрямку з перелічених. Але буквально наступного дня, напарник по треку до К2 Єгор, скинув посилання на чийсь звіт про поїздку на Качкар, і закрутилось…
В середньовічному світі багато конфліктів точилося навколо Балкан, через що ці землі називали “Пороховою бочкою Європи”. Пороховою бочкою сучасного світу, безумовно, є Близький схід. За останні 50-70 років, тут почалась не одна війна, що мала наслідки не тільки на регіон, але й світ в цілому. Близький схід став ареною боротьби світоглядів, які за визначенням не можуть співіснувати мирно. Такої концентрації несумісностей, як тут годі й шукати. Створюється враження, що з кожного високого горба, тут можна побачити ворога, а іноді й не одного. Серед не спокійних арабських країн вигідно відрізняється хіба Йорданія.
