Певно ще зі студентських років хотів пройти дністровський каньйон на човні, але завжди були якісь відмазки, то руки не доходять, то складно, а потім ще безвіз і Татри посунули сплав на задній план. Але коронавірус вніс свої корективи в todo-list, і сплав врешті став найпростішим і найбільш реальним варіантом мандрівки вихідного дня.
Найскладніше в організації сплаву – логістика. Власне вибір маршруту значною мірою залежить від логістики, особливо якщо у тебе немає човна. Ти повинен знайти десь човни, приїхати з ними в точку А. Розкластися, підготувати човни. Проплисти 20-30 км до точки В. Потім хтось має за тобою приїхати і забрати тебе разом з човнами. Відстань в 20-30 км по річці може означати, що наземному транспорту доведеться товктись 50-70 км роздовбаними в хлам сільськими дорогами, і потім стільки ж повертатись “на базу”.
Нашу логістику забезпечувала команда Ture (про них трохи згодом). Маршрути відповідно теж довелось обирати з тих, що вони обслуговують.
Як для початківців вибір нашого був цілком очевидний. 29 кілометрів з села Лука до села Хмелева, між кемпами Ture. Білий Бізон Лука (ББЛ) – Білий Бізон Хмелева (ББХ).
Лука – оптимальна точка старту, сюди веде хороша дорога, доступна для будь-якого авто. Кемп в с. Хмелева це вже польові дороги і перевірка ходової вашого авто на міцність.
Після човна, друга найбільш важлива річ на сплаві, це правильний одяг. Сплав це не зовсім те саме, що пляжний відпочинок. Вода відзеркалює сонячні промені, і якщо не захищатись, можна дуже сильно обгоріти, навіть якщо ти до цього не схильний.
Андрій (на передньому плані) так не зле обпалив собі ноги, крем від засмаги не допоміг. А от Василь (на задньому плані), досвідчений напарник у різних треш-угарних експедиціях, був повністю закритий, і залишився без небажаної засмаги.
Чи то від природи, чи від багатьох років подорожей по Азії та високих горах, чи то просто того що бережуся, моя шкіра нормально реагує на сонце. Згоріти мені не так просто. Але тут це мене не врятувало. На фото – єдина відкрита ділянка шкіри яка згоріла. Приємного не багато, та зрештою не найстрашніше.
Типовий краєвид на початку маршруту.
Водним туризмом жоден з нас особо не цікавився, йшли по воді ми мабуть так собі, профіки би посміялися. Перших кілька кілометрів пішло на те, щоб призвичаїтись до норову човна. Різні човни ходять по різному. Одні більш стійкі, інші верткіші, треті неповороткі зате швидкі.
Роки роботи на галерах дурно не минули, кілька поворотів річки, і ми вже цілком пристойно гребемо.
Галерна парадигма №1, нестачу навичок компенсуємо кількістю та задорним ентузіазмом.
Ще один хороший варіант костюму для сплаву.
Поправка. Довжина маршруту 29 км або 4-6 годин розслабленого сплаву.
Пройшовши кілька кілометрів, зрозуміли, що випереджаємо графік. Спішити не було куди, ми на відпочинку як не як.
На перекус зупинились на острові посеред Дністра. В деяких місцях тут течія трохи сильніша, довелося трохи помахати веслами. Зрештою нічого небезпечного, чи такого де б новачок не справився.
Річкова мідія?
Дехто сплавлявся на такому мега катамарані, оці точно нікуди не спішать.
Річка то звужувалась до кількох десятків метрів, то розливалась широко, відкриваючи навколишні пейзажі.
За кілька кілометрів до фінішу з двох боків нас обступили високі скелі.
Червона скеля. Біля скелі є місце для наметів. Тут зупиняються групи що проходять довший маршрут, або пливуть кілька днів. Іноді туристи сходять на берег і піднімаються на гору. Ми цього разу обмежилися виключно водними активностями.
Останні кілометри маршруту. Десь там за поворотом Хмелева. З одного боку ніби й змучився, а з іншого втягнувся. Той момент, коли хочеш щоб сплав продовжувався ще.
Кемп Білий Бізон Хмелева (ББХ). В порівнянні з ББЛ тут порожньо, крім нас лише двоє людей. ББХ позиціюється як тихе місце для віддаленої роботи. Через погану дорогу, мало хто хоче сюди їхати. А дарма, тут гарно.
Відкриття поїздки. Перед пакуванням з човна потрібно викачати насосом повітря. До того думав, що достатньо просто відкрити клапана, і він сам здується.
Поки пакували човни, команда Ture пригнала бус, щоб відвезти нас з Хмелевої в Луку.
Отаборились в кемпі ББЛ.
Тут трохи детальніше, про кемп і його персонал. Команду Ture знає якщо не кожен в кого є інтернет, то точно кожен хто цікавиться активним відпочинком. Ну я теж не виняток. Правда, не будучи прихильником організованого відпочинку, їхніми послугами не користувався, принаймні до того моменту, доки не захотів спробувати сплавитись по Черемошу, а потім за кілька місяців й по Дністру. Так от, які у мене залишились враження, Ture – не просто чергова локальна туристична конторка, це приклад реально крутого українського бізнесу. Чуваки зуміли поставити на потік те, що здавалося майже не масштабоване і знайти свого клієнта відмінного від класичних відвідувачів численних карпатських садиб. А найголовніше, що видно як люди дійсно стараються зробити щось добре, і як їх драйвить від роботи. Сподіваюсь завдяки ним, чи таким як вони, за якийсь час наша туристична інфраструктура буде хоча б не гірша польської чи словацької.
На території кемпу було кілька бунгало. Не дивно, що у високий сезон всі вони були заброньовані далеко наперед. Нам було доста й площадки під намети. Само собою, є вода, цивільні туалети й душові. Була кухня де можна самим готувати, плитка, чайник, холодильник, умивальник, посуду правда дуже обмежена кількість тому краще з собою взяти. А також їдальня де можна замовити повноцінне харчування, випити чай/каву за адекватними цінами. Правда їжу просили замовляти на кілька днів наперед.
Ну й само собою оренда плавзасобів та трансфер.
На Дністрі є течія, хоч і не велика. Взяти човен, поплавати й повернутись у точку старту для не тренованої людини може виявитись слабо реальним. Тому перед початком маршруту потрібно домовитись, з якої точки тебе забрати, або куди відвезти, якщо стартуєш вище по течії. Ділянок, між якими є зміст сплавлятися не багато. Дорогою можна причалити до берега й оглянути місцеві цікавинки.
| старт | фініш | час | відстань | що глянути | |
| 1 | Долина | Лука | 4-6 годин | 27 км | водоспад в с. Возилів, водоспад Дівочі Сльози в с. Монастирок. |
| 2 | Лука | Хмелева | 4-6 годин | 29 км | фортеця в с. Раківець, Червона гора. |
| 3 | Хмелева | Устечко | 3-4 години | 16 км | травертинові гроти і скелі у с. Литячі. |
Всю другу половину дня, ми мріяли про смакоту, від одної думки про яку паморочилось в голові, а рецептори самі уявляли цей божественний смак. Бургери на грилі. Мабуть найкращий спосіб побавити себе після наповненого пригодами дня. Не можу не поділитись, бо ж сам готував :)
Дорогою додому заїхали на Русилівські водоспади.
Вздовж яру з безіменним потічком розташовано понад 20 водоспадів різної висоти. Від 2 до 12 метрів. Сумарний перепад висот близько 140 метрів.
Особисто я, вперше дізнався про Русилівські водоспади, лише тоді, коли сюди приїхав. Місце виглядає не туристичним і майже неходженим. А шкода, цей каскад дасть фору багатьом більш відомим українським водоспадам.
Щоб побачити цю красу, доведеться проїхати майже 30 кілометрів не найкращої дороги, але винагорода того варта. Хто ще не був, обов’язково загляньте.