gryniuk.com
Lonely Planet радить оминати Коломбо, як рядове не цікаве азійське місто. Дозволю собі категорично з ним не погодитись. Якщо ти не пакетний турист, і тебе цікавить щось більше ніж пляжі, столиця просто must see. Тут буде чим зайняти себе на кілька днів. Зрештою, чим менше тут туристів, тим довше місто залишиться різноманітним, цікавим та автентичним.
Мішель Пессель в книзі “Tiger for breakfast” описав Катманду як багате середньовічне місто, що залишалося в середньовіччі до середини ХХ-го слоліття. Через кілька десят років після виходу книги мало що змінилось. Древні традиції тут далі переплітаються з досягненнями цивілізації. На вулицях помітно вплив хайтеку, але артефакти старовини нікуди не ділися, вони далі живуть своїм життям як і багато слолітть до того. Люди і далі палять ритуальні свічки і приносять жертви мільйону божків місцевого пантеону.
Ес-Сувейра – одне з найатмосферніших міст Марокко. Цей порт на узбережжі Атлантики був відомий ще фінікійцям за кількасот років до нашої ери. В середньовіччі місто було важливим торговим та риболовним портом. Тут був великий ринок рабів і перевалочний пункт морських піратів. В 60-70-хх роках 20-го століття місто облюбували хіппі. Туристів і зараз не мало, але не зважаючи на це, місто зуміло зберегти особливий східний шарм.
Провінційне місто Баго (Bago), особливе тим, що на одних картах воно позначається як Bago, на інших Pegu, а місцеві його назву вимовляють ще якось по іншому, що й відтворити важко.
В оспіване Роббі Вільямсом місто Мандалай туристи їдуть подивитись на старий палац, та найдовший в світі бамбуковий міст. Ні одно, ні друге не викликало у мене жодного зацікавлення, я просто бродив по місту кілька днів в пошуках пригод.
Коломбо сильно ідрізняється від більшості дономанітних столиць третього світу. Тут знайдеться багато цікавого. Для себе поділив місто на кілька частин: набережна, базар, колоніальна частина і нове місто з урядовим кварталом.
99,99% туристів, що відвідують М”янму, відвідують озеро Інле. Озеро цікаве не стільки своєю природою (хоч вона тут також дуже красива), скільки соціальною складовою.
Останні кілька днів в Уганді вирішили потратити як всі пурєдні туристи, подивитися на мавп в заповіднику. Своєю присутністю ми вирішили ощасливити Водопад Мерчісона і однойменний національний парк.
По плану, наступного дня, мало бути місто Масака, з якого ходить паром на острови Сессе. Не склалося з тою Масакою, промахнулись кілометрів едак на 100, заїхали в столицю – Кампалу. Не то підступні нігери продали нам квиток не туди, не то ми провтикали зупинку, важко сказати. Фіг з ним, Кампала то Кампала, як каже основний постулат успєшного успєха (ну і всього решта заодно): be flexible.