В оспіване Роббі Вільямсом місто Мандалай туристи їдуть подивитись на старий палац, та найдовший в світі бамбуковий міст. Ні одно, ні друге не викликало у мене жодного зацікавлення, я просто бродив по місту кілька днів в пошуках пригод.
Випадково натрапив на нічний книжковий ринок.
Нічні ринки – типове явище для Азії. Але щоб масово продавали книги, таке я бачив вперше.
Книнги розкладають на дорозі, прямо серед проїжджої частини.
М’янма мабуть сама читаюча країна в регіоні.
А знаєте, що вишукують на книжкових розкладках юні бірманці?
Пам”ятаєте, в кінці 90-х на початку 2000-х продавались книжечки з акордами а-ля “песни под гитару”. Так от, це їх бірманський еквівалент.
Вдалось ідентифікувати групу з неоднозначною назвою “Iron Cross”. Як бачите нацистська естетика присутня не тільки в логотипах на одежі.
В цілому, в країні популярний легкий і не дуже рок. Один іноземець висловився, що це погана копія поганої західної музики. Як на мене все ж далеко не найгірший варіант, на порядок краще монотонного афробіту, чи мозговиїдаючих хіндустанських мотивів. Мені бірманська музика цілком сподобалось.
Головне на таких ринках, щоб тебе не збив проїжджаючий мимо велосипедист.
Поміж книжками випадково затесався торговець одежею.
Першого дня мене здивували книжки на проїжджій частині, але це ще що. Другого дня мені попались на очі вуличні секс шопи. Місцеві на то реагують нормально, підходять, розглядають цікавляться. Причому як молоді так і відносно старші. Продавці просять, щоб я сфотографував їх магазин. Після того всього, відчув себе закомплексованим.
Що вони п”ють?
Так виглядає мандалайський вантажний порт. Ну як порт, пісчаний берег і кораблі вздовж. На березі бамбукові хибари, мабуть житло «моряків». Більш брудного і смердючого місця годі знайти. Вантажать сировину для цукру, навколо купа мух і то все по щиколотку в пилюці. Про пилюку без перебільшень.
В пості про Лаос казав, що багато де річка залишається основною транспортною артерією. Бірма не виняток. Багато товарів переправялютьпо річці.
Основу товаропотоку складає напівфабрикат для виготовленя цукру. Його перевозять в тарі зробленій зі стальних 200-літрових бочок.
Також багато сипучих харчових продуктів, зерно, мука, цукор.
Наступна серія фото для тих, кому здається, що у нього погана робота.
Вантажі переносять на плечах з човнів на автомобілі.
Весь день носити вантажі в пилюці, на жарі, при майже 100% вологості, погодьтесь не найкраща робота
Серед автомобілів, доречі, попадаються цікаві екземпляри. Оця буда з двигуном від мотоплуга, не витвір хворобливої фантазії місцевого кулібіна, а цілком собі серійний заводський екземпляр.
Облазив пів міста в пошуках супермаркету, в результаті він виявився через дорогу від готелю. Не сумнівався, що так воно і буде. То вам не Таїланд, де 7-11 кожних 50-100 метрів.
Зато в місцевому супермаркеті цікаве освітлення.
Що то за мужик в газеті?
P.S. Деякі фото зняті на теплий ламповий плівковий Pentax ME Super.