Провінційне місто Баго (Bago), особливе тим, що на одних картах воно позначається як Bago, на інших Pegu, а місцеві його назву вимовляють ще якось по іншому, що й відтворити важко.
Через путаницю з назвами заїхав трохи не туди, довелось вертатись.
Вело/мото-рікші на центральній вулиці.
Заселився в кращому готелі міста “Emperror”. Апаретаменти імператора за $12, чому б ні?
Коробки на стінах це стабілізатори та резервна система живлення. З електрикою в країні проблема, тому всі поважаючі себе заклади мають 2 мережі проводки, одна від зовнішньої електромережі, інша від генеретора. Зрозуміло, що побутового кількох кіловатного герератора на всі потреби готелю не стане, тому на генераторі “висить” тільки вентилятори і світло.
Ще готель “Emperror” мав красиву терасу на останньому поверсі, де бул озручно розвішувати сушити лахи, або пити пиво вечорами з виглядом на центральну вулицю.
Ось, доречі, й сама центральна вулиця.
Біля центральної вулиці звичайно ж базар. Враження, що тут недавно була пожежа.
Знову ж таки враження, що пожежа не сильно нашкодила торгівлі.
Ринок і без пожежі виглядав би так само.
Не Африка, але речі на голові теж носять.
Базарний фашист.
Ви мабуть помітили плями не відомого косметичного засобу на щоках у жінок (а подекуди і у чоловіків). Це танака – місцевий “крем” від засмаги, товчена кора якогось дерева. Продають танаку в такому от вигляді.
Продають кусковий лід на вагу.
Не зайняті під торгівлю приміщення використовують для азартних ігор.
Кому не хватило місця в більярдній, ріжеться в карти прямо на підлозі.
Залишатись на довго в місті Баго не було потреби. Тому вирушаємо далі на черговому нічному автобусі.
Купую квиток на нічний автобус.
Квитки виписують вручну, жодної електронної системи помічено не було. В будь якому готелі можна замовити квиток по телефону. Запишуть все з точністю до номера місця. Як їм вдається менеджити процес без накладок за допомогою тільки блокнотів і ручок, без поняття.
Нічні автобуси в Бірмі мабуть самі хардкорні з тих, що доводилось їздити. Так виходить, що мав 6 нічних переїздів за весь час перебування в країні. Десь ближче до кінця, при згадці про нічний переїзд мені робилося зле.
Основна проблема в нічному автобусі – не бути оббльованому. Рвотні пакети ще ніде не були так актуальні як в Бірманських автобусах. Ригають всі, особливо діти і жінки. В Таїланді від того всього є таблетки.
P.S. Деякі фото зняті на теплий ламповий плівковий Pentax ME Super.