В заголовку цього посту міг би фігурувати термін “Північна Індія”, але прирівнювати поняття Індії і Кашміру буде некоректно, особливо якщо трохи розібратись в історії.
Позначка: плівка
В середньовічному світі багато конфліктів точилося навколо Балкан, через що ці землі називали “Пороховою бочкою Європи”. Пороховою бочкою сучасного світу, безумовно, є Близький схід. За останні 50-70 років, тут почалась не одна війна, що мала наслідки не тільки на регіон, але й світ в цілому. Близький схід став ареною боротьби світоглядів, які за визначенням не можуть співіснувати мирно. Такої концентрації несумісностей, як тут годі й шукати. Створюється враження, що з кожного високого горба, тут можна побачити ворога, а іноді й не одного. Серед не спокійних арабських країн вигідно відрізняється хіба Йорданія.
В уяві середнього європейця (дозволю приписати себе до їх числа) всі головні події в історії відбувались в Європі, максимум в США. Решта планети, це просто плями на карті де живуть люди, і абсолютно нічого не відбувається. Як же ж жорстоко ми всі помилялися. Світ це не тільки Європка і пендостан. Свого часу історія творилась і тут, в Південній Америці.
Пересічна мандрівка Індією починається і закінчується в Делі. І якщо по прильоту місто можна “проскочити”, просто вдало зіставивши рейси в аеропорту, то дорогою додому, так чи інакше доведеться провести тут день-другий, щоб мати час в запасі перед міжнародним рейсом.
Фотографи кажуть існує 3 види картинок кліше: котики, квіти і Варанасі. Свою порцію котиків я відзняв ще 10 років тому, тепер настала черга Варанасі.
Індія – справжній подарунок для таких любителів познимкувати як я. Куди не глянь, на кожному кроці кадр! Око радують різноманітність сцен, сюжетів, фактур ітд. Сюди також можна додати й кольори, але в контексті даного посту це не доцільно :)
В першу чергу в Непал їдуть за горами. Я теж не виключення. І хоч гір довелось побачити чимало, Гімалаї не відпускають. Ще не встиг повернутись додому з одної поїздки, як вже думаєш: “а в який трек сходити наступного разу?”
Мішель Пессель в книзі “Tiger for breakfast” описав Катманду як багате середньовічне місто, що залишалося в середньовіччі до середини ХХ-го слоліття. Через кілька десят років після виходу книги мало що змінилось. Древні традиції тут далі переплітаються з досягненнями цивілізації. На вулицях помітно вплив хайтеку, але артефакти старовини нікуди не ділися, вони далі живуть своїм життям як і багато слолітть до того. Люди і далі палять ритуальні свічки і приносять жертви мільйону божків місцевого пантеону.
Поїздка в Марокко виявилась, як би то висловитись, повною пригод через які доводилось постійно вносити корективи в наші плани.
Ес-Сувейра – одне з найатмосферніших міст Марокко. Цей порт на узбережжі Атлантики був відомий ще фінікійцям за кількасот років до нашої ери. В середньовіччі місто було важливим торговим та риболовним портом. Тут був великий ринок рабів і перевалочний пункт морських піратів. В 60-70-хх роках 20-го століття місто облюбували хіппі. Туристів і зараз не мало, але не зважаючи на це, місто зуміло зберегти особливий східний шарм.