Поїздка в Марокко виявилась, як би то висловитись, повною пригод через які доводилось постійно вносити корективи в наші плани.
Спочатку Ryanair відмінив через страйк наш рейс з Парижу в Марракеш. Дізнались ми про це вже в Парижі, і оскільки Раян не несе відповідальності за подібні зриви, то отримали квест: купити нові квитки, і перебратись в ніший аеропорт, що стало задачою не самою тривіальною, враховуючи, що в Парижі ми ще не були.
Головною метою поїздки в Марокко було сходження на Тобкаль – найвищу вершину Високого Атласу. Але в горах сильно зіпсувалася погода, і про сходження не було й мови.
На додачу від холоду і вологи відмовила моя цифрова камера, 90% матеріалу з Марокко знімав на плівку.
Берберські села і вершини Високого Атласу. Приблизно такмала б виглядати більша частина нашої поїздки за умови хорошої погоди, але природа розпорядилась по іншому.
Мечеть в берберському селі Aroumd. Погода псувалась. Кожного дня строго по графіку перед обідом небо затягувало і починав валити сніг з дощем. Ще й рятувальники повідомили про загиблих при сходженні… Було зрозуміло, що Тобкаль нам скоріш за все не світить. Просидівши кілька днів в холодних апартаментах ми перемістили цілі з вершин Атласу на узбережжя Атлантики і виїхали в низ.
Водій, що вивіз нас зі снігового полону до тепла і сонця.
Кілька годин їзди і ми в Марракеші. Марракеш відомий своєю мадіною (стара частина міста).
Ще десь метрів 100, і цілком широка вулиця перейде в лабіринт мадіни, хитросплетіння ходів і вулиць в якому незнайомцю розібратись практично не можливо.
Кілька сот метрів в глибину вулиці, і ні карта ні GPS вже не допоможуть.
Для захисту від сонця вулиці перекриті решіткою з чогось схожого на наш очерет. Решітка дає специфічні смугасті тіні.
Фотографія стає цікавіша, якщо знайти кота.
Лавка з сантехнікою.
Продавець м”яти. М”ята – головний компонент мароканського чаю.
Вечером епіцентр життя в Марракеші переноситься на площу Джемаа ель-Фна. Щовечора близько сотні вуличних ресторанів влаштовують тут здоровенний фуд корт. Навкруг збираються вуличні музиканти, жонглери, астрологи, проповідники ітд. Весь цей гармидер створює свою унікальну атмосферу.
Біля кожного ресторану по одному а то й по кілька зазивал, які будь що намагаються привернути увагу потенційного клієнта, а часом навіть пробують затягнути в свою лавку силою.
Один з зазивал вирішив, що ми поляки і з криками “kurwa matj zajebiste!” побіг до нас, розштовхуючи натовп з інших зазивал. Я був навіть радий, добре що поляки, а не москалі…
Лавка з сухофруктами.
Кіностудія Атлас біля міста Уарзазат (Ouarzazate). Гигантська площадка з декораціями, де знімалось багато історичних фільмів: Клеопатра, Гладіатор, Страсті Христові, Царство небесне ітд. Місце де за кілька хвилин можа перенестись від Тибету до древнього Єгипту а потім ще й до Риму.
Правда декорації зроблені з гівна глини і палок і по трохи розвалюються, як наприклад фасад цього храму.
Так декорації виглядають з іншого боку. Зайшовши в ці двері можна потрапити на вулиці древнього Єрусалиму початку нашої ери.
Давньоєгипетський храм.
Тут знімались сцени з Гладіатора. Правда це вже не декорації, а справжнє місто-фортеця Айт-Бен-Хадду (Ait Benhaddou).
Ось і все, що я хотів розповісти про Марокко. Які мої враження від Марокко, спитаєте ви? Туди обов”язково потрібно повернутися! Як мінімум зі справним фотоапаратом, а ще краще зі знанням французької та великим запасом часу.
інші фотопости з Марокко:
Ес-Сувейра. Марокко.
Марракеш і Уарзазат. Марокко.
P.S. Камера Nikon F100 + 35/2, Плівка Ilford HP5+