Гуцульський народний промисел – масштабна вирубка лісу, був винайдений не вчора. Деревину рубали ще понад сотню років тому, та й підхід був такий, що сучасним браконьєрам і не снилося. Щоб вивозити дерева, побудували цілу залізницю. Куди там сучасним лісовозам.
Першу лінію колії почали будувати ще за Бабці Австрії. По мірі збільшення обсягів лісозаготівлі, колія також росла. Пік видобутку припав на післявоєнний період. Загальна довжина залізничного полотна сягала тоді 180км. В 70-80-хх роках об”єми видобутку лісу знизилися, і вузькоколійка почала занепадати.
Хоча зараз вузькоколійка все ще возить лісорубів, назагал вона стала відомою під назвою “Карпатський Трамвай”.
Потяг належить деревообробній компанії з Вигоди. Навряд чи туристичний маршрут суперприбутковий, чи вносить значний вклад в фінансовий оборот фірми. Як на мене, це хороший приклад соціально відповідального бізнесу, коли крім прибутку для себе, робиш також щось корисне для людей. Або, українських реаліях, не поганий інструмент для відмивання грошей.
“Класичний” маршрут яким возять туристів: Вигода – Дубовий кут. Кому замало звичайного маршруту, можна замовити потяг і далі, до інших станцій. Екскурсоводи навіть пропонують кількаденний комбінований пішохідно-залізничний тур з виходами на навколишні гірки.
Підготовка до рейсу.
До потяга чіпляють вагони відповідно до кількості пасажирів. Тому, не лінуйтеся забронювати квитки заздалегідь. Інакше можуть не пустити на трамвайчик. Деталі й контакти можна знайти тут: greentrain.com.ua
Поки поїзд готували, було кілька хвилин пройтись по околицях. Дерев’яний міст одразу за станцією Вигода.
Ходити по ньому трохи лячно, між шпалами видно річку. Добре, що по боках поставили настил з дощок для пішоходів.
Річка Мізунка, вздовж неї пролягатиме весь маршрут.
Посадка у вагони, строго згідно з посадкових місць у квитках. Порядок є порядок.
Літом туристів возять у відкритих вагонах. Гарне рішення в період карантину.
Перших кілька кілометрі мандрівки проходить через села. Хороша можливість поспостерігати за життям людей зблизька.
Якщо хочете показати іноземцю Україну зблизька, можете везти його на вузькоколійку. Швидко, комфортно, і не соромно :) Трамвайчик їде через доглянуті села.
В районі Мізунських водоспадів трамвайчик висаджує туристів, а сам їде на маневри до станції Дубовий кут.
Поки потяг розвертається, буде трохи часу пройтись до водоспадів.
Каскад водоспадів, розтягнутий по річці на 200-300 метрів. Більшість туристів, щоправда, далі першого каскаду не доходить.
Я б радив не лінуватися, і пройти трохи далі. Людей менше, та й фото з цікавого ракурсу зняти можна.
Як зовсім ліньки йти далеко, можна видертись на міст.
Ще одну довгу зупинку трамвайчик робить біля санаторію “Джерело Прикарпаття”. Екскурсовод каже, що тут колись проходили реабілітацію космонавти. Виглядає, що останні років 10 санаторій не робочий, проте його так-сяк намагаються утримувати в стані придатному для відновлення.
Принаймні всі шибки на місці, і місцеві ще не почали розбирати приміщення на будматеріали і метал.
Цікаво, що мотивує людей доглядати старі будівлі без явної надії на відновлення функціонування? Звичка, фанатична віра “у світле майбутнє”, безвихідь?
Територія санаторію все ще має сліди благоустрою.
Хтозна, можливо карантин стане поштовхом для внутрішнього туризму, і великі санаторії знову користуватимуться попитом.
Біля “Джерела Прикарпаття” є ще кілька санаторіїв, котрим пощастило менше. Вони вже розграбовані, схоже в аварійному стані, і не виключено, що за кілька років взагалі розваляться.
Включно з зупинками дорога долається за 4-5 годин. Якраз ідеальний таймінг, як на мене. Не замало щоб хватило вражень, і не забагато щоб нудитися і чекати коли це все закінчиться.
У Вигоді, коло станції трамвайчика є магазин з сувенірами.
Вузькоколійка залишила по собі хороші враження. Мене надихають моменти, коли в Україні комусь вдається зробити щось справді варте уваги для туристів. Сподіваюсь з часом таких прикладів ставатиме дедалі більше.