Чим себе зайняти, якщо вас занесло зимою в Закопане, лижі вас не цікавлять, а Морське Око вже бачили? Можна до прикладу піти на Ґевонт (Giewont). Зимою тут може бути набагато цікавіше ніж літом.
Цей маршрут мені сподобався короткими підходами та відносно простою логістикою. Не треба йти по нудній стежці 3-4 години, як в Словаччині. До початку можна доїхати автобусом (ст. Kuznice), або дійти пішки з центру Закопаного десь за 30-40 хв.
Гєвонт знаходиться на території Татранського національного парку (Tatrzański Park Narodowy). Вхід платний, 5 злотих з людини. Дуже демократична ціна, як на мене.
Десь в півтора годинах ходу від початку знаходиться Schronisko PTTK Hala Kondratowa.
Схроніско було збудовано в 30-хх роках минулого століття, не таке велике, як на Морському Оці, але перепочити і поїсти журек тут можна.
Написано, що можна забронювати тут кімнату, але підозрюю, з таким ажіотажем як у поляків, бронювати бажано на рік наперед, а то й більше.
Схроніско розташовано в амфітеатрі – котловані між Гевонтом і Кондратсько Копою.
Після схроніска підйом додає кут нахилу. Іноді доводиться переходити намерзлий лід струмків. Вгорі показується позначена хрестом шапка вершини Гевонта. Десь за пів години стежка виводить на перевал.
Перевал Kondracka Przełęcz. “Przełęcz”, не питайте як читається, польською перевал.
На перевалі розвилка. В одну сторону Гевонт, в іншу Кондратська Копа.
Видимість в той день була не найкраща. Хмари стелилися приблизно на рівні перевалу, Лиш іноді в розривах можна було розгледіти далекі горизонти.
До вершини залишилось зовсім мало. Під снігом видно змійку кам”яної доріжки. Літом тут іти одне задоволення, але зимою можуть бути несподівані сюрпризи. На каміннях намерз лід.
Десь тут всі польські групи одягають кішки. Ми здогадувались що нас чекає, і теж взяли кішки.
По каміннях покритих льодом можна йти без кішок, хіба якщо ви досвідчений канатоходець, або їздите на одноколісному велосипеді. В протилежному випадку, найменше що вам світить то ґуля на лобі.
Трошки далі починаються ланцюги. Як ви розумієте, їх ставлять не спроста. Шлях на вершину йде по спіралі. І якщо зі сторони перевалу підйом плавний, то з протилежного боку, там де Закопане, практично вертикальне урвище. Ступивши не обережно на лід, можна дуже швидко опинитись в самому центрі Закопаного.
До вершини тут рукою подати.
Наталя вирішила одягнути систему і пристрахуватись. Всі решта йшли без страховки, тільки в кішках.
Не такі вже й страшні ті ланцюги. Але якщо комусь легше проходити їх зі страховкою, то най буде. Головне в горах – безпека.
Врешті вершина. Звідси ми мали б бачити все Закопане, як на долоні, натомість подивилися на хмару з середини.
При такій видимості робити на вершині категорично нічого. Довго ми там не затримались. Попили чаю, з”їли по батончику і вниз.
На спуску також провішені ланцюги. Для того, щоб на ланцюгах не виникали корки з людей, що йдуть на зустріч один-одному, рух біля вершини організований по колу, проти годинникової стрілки. З правої сторони на вершину, з лівої до низу.
“Ланцюг тут!” ніби говорить нам стрілка.
Вітер і висока вологість творять з ланцюгів і каміння реквізит для зйомки моторошних сцен у фільмах фентезі.
Найкрутіша ділянка спуску. Ніби нічого такого страшного, але падати тут не хотілося б навіть зі страховкою. Амортизатор зі станційної петлі такий собі.
Зі сторони Закопаного підйом практично вертикальний. Хто ще не здогадався, Гевонт, це та крута скеля, що видно з кожної точки Закопаного.
Всі стрьомні ділянки спуску минули, можна робити селфіки на фоні гірки.
Комусь не комфортно спускатись навіть в кішках. Думаю то більше справа звички і тренувань ніж безпеки. Треба вчитись довіряти спорядженню.
Останній погляд на вершину.
Скеля Носаль. Це вже в самому низу, на початку маршруту.
Трішки деталей по маршруту. Маршрут не довгий, у нас пішло приблизно 2,5 годин щоб вийти на Гевонт, і зо 2 годинки, щоб повернутись назад. Літом можна вийти також з іншого боку, але зимою ця стежка закрита. Літом маршрут не являє собою жодної складності. Зимою треба зважати на погоду. При сильному вітрі рух вище від перевалу може бути ускладненим, якщо взагалі можливим. Зимою не завадить пара кішок.
В Закопаному є кілька супермаркетів. Нашу увагу привернув ось цей. Підозрюю, це не мережевий заклад. Принаймні не з великою мережею.
Зато у “Брутал Маркеті” було місцеве пиво. Словаччина розбалувала хорошим пивом і татра чаєм, польське пиво в своїй більшості мені не дуже подобається. А тут, на диво, пиво виявилось хорошим.
Якщо знаєте, яке ще польське пиво добре, або чим ще зайнятись в Закопаному, поділіться в коментах :)