В уяві більшості мандрівників поняття Петра і Йорданія тотожні. В першу чергу люди їдуть в Петру, а вже потім в Йорданію. Не знаю, на скільки впав би туристичний потік, якби не Петра.
Мій хороший колега і мандрівник зі здоровенним досвідом, казав: “якщо на Індію у вас буде лише 3 дні, то цих їх треба провести у Варанасі“. І я з ним цілком погоджуюсь. тут концентрована вижимка зі всієї Індії. Тут і шалений людський мурашник, і традиції з культурою, і традиційний індійський вуличний треш, все змішалось.
Наші уявлення про Індію в основному стереотипні. Приблизно так само, як російська класика з ведмедями і балалайками. Що вже казати про такі овіяні легендами та чутками місця як Варанасі. Більшість наших знаннь про місто базуються на сюжетах “журналістів”, які в пошуку яскравих картинок показують тільки бруд і дно. В об”єктивній реальності все виглядає дещо по іншому.
Перший раз попав в Каппадокію в далекому 2010-му році. Тоді я ще тільки починав подорожувати і освоював ближній закордон. Каппадокія мені дуже сподобалася, і одразу зрозумів, що рано чи пізно сюди ще повернуся. В ті далекі часи, сам тільки квиток до Стамбулу коштував захмарні для мене $300, приблизно стільки ж скільки в 2017-му обійшлася вся поїздка.
Ви мабуть бачили вже мільйон статей подібного змісту. Правда тут є нюанс. Більшість авторів пишуть не на основі власного досвіду, а керуючись тим, що “Google Play” видав по тегу “travel”. Їздили вони максимум з дому до офісу, і що може дійсно згодитись в подорожі, уявляють доволі приблизно. Одразу уявляю себе in the middle of nowhere, в горах Паміру біля Афганського кордону наприклад, з аплікухою tripadvisor, чи чимось ще більш безтолковим.
Древня культура Цейлону залишила на острові площею як 3 львівських області стільки культурних артефактів та залишків старовини, що будь яка велика країна позаздрить. Древностей тут на стільки багато, що я навіть не намагався охопити найбільші з них за одну поїздку. Відвідав лиш ті, що були +/- по дорозі.
Категорії
Шрі-Ланка. Коломбо
Lonely Planet радить оминати Коломбо, як рядове не цікаве азійське місто. Дозволю собі категорично з ним не погодитись. Якщо ти не пакетний турист, і тебе цікавить щось більше ніж пляжі, столиця просто must see. Тут буде чим зайняти себе на кілька днів. Зрештою, чим менше тут туристів, тим довше місто залишиться різноманітним, цікавим та автентичним.
Північна та східна частина Шрі-Ланки практично забута туристами. Спочатку тут був епіцентр громадянської війни, потім гиганське цунамі змило практично все узбережжя. Зараз регіон по тихеньку відбудовувується.
В першу чергу в Непал їдуть за горами. Я теж не виключення. І хоч гір довелось побачити чимало, Гімалаї не відпускають. Ще не встиг повернутись додому з одної поїздки, як вже думаєш: “а в який трек сходити наступного разу?”
Мішель Пессель в книзі “Tiger for breakfast” описав Катманду як багате середньовічне місто, що залишалося в середньовіччі до середини ХХ-го слоліття. Через кілька десят років після виходу книги мало що змінилось. Древні традиції тут далі переплітаються з досягненнями цивілізації. На вулицях помітно вплив хайтеку, але артефакти старовини нікуди не ділися, вони далі живуть своїм життям як і багато слолітть до того. Люди і далі палять ритуальні свічки і приносять жертви мільйону божків місцевого пантеону.