Ладакх в чорно-білих тонах. Північна Індія.

Ладакх – древнє князівство, що розвивалось під значним впливом Тибету. Зараз це частина штату Джамму і Кашмір на півночі Індії.

Лєх (місцеві кажуть лє, і на букві “є” видихають), найбільше його місто. Ще це Долина між двома гірськими хребтами на висоті 3500 метрів. Тут дуже сухо, і практично немає рослинності. Що-небудь росте тільки на невеличких полях вздовж річок. Живуть тут в основному буддисти, повсюди повно релігійних артефактів: ступи, чортени, молитовні барабани. Значна частина населення Леху – біженці з Тибету, що втекли разом з Далай Ламою після окупації країни Китаєм в 1959-му році.

Зараз місто окультурюють, зробили пішохідну вулицю, що дуже рідко можна зустріти в індійських містах. Правда селяни дуже швидко окупували тротуари. В їх розумінні, це чудові нові прилавки.

Тут ростуть яблука й абрикоси. Окрім самих фруктів, можна купити натуральні соки. Вибір чемпіонів сік з обліпихи. Випили його мабуть відро. Щоправда гнати з того всього самогон, місцеві ще не здогадалися, на відміну від колег з непальської Марфи.

Тут багато туристів з Індії. От один з них стоїть напроти входу в місцевий палац. Гілочки наскладані в кілька шарів і зацементовані, символізують як місцеві зберігають дрова.

Вид на місто з палацу.

 

Що за Азія без базару?

М”ясо. На відміну від переважно вегетаріанського Хіндустану, м”ясо тут знайти не проблема. Але є певні обмеження. Наприклад по деяких буддистських празниках, м”ясо і алкоголь продавати заборонено. Проте, в місті є кілька ресторанів, що ігнорують заборону.

Квартал столярів.  Місцеві ремісники часто використовують тибетські мотиви для оздоблення своїх виробів. Особливо віконних рам.

Трохи далі за відносно чистеньким туристичним центром починається вже більш звичне азіатське місто.

Лєх – не єдина причина, чому ми провели місяць на півночі Індії. Ми протопали понад сотню кілометрів по навколишніх горах.

Типове село на треку. Супутникова антена – єдиний артефакт сучасності, виглядає ніби принесена сюди мандрівниками в часі.

Після зручного для туристів Непалу, наші очікування щодо трекінгу в Індії були дещо завищеними в плані інфраструктури та зручностей. Село вважається туристичним, якщо за день в сезон там проходить десяток другий трекерів. Магазинів North Face та кафе Starbucks на такому треку годі й чекати.

Кухонний інтер”єр сільської хати. Не тільки українцям притаманно виставляти посуду на показ. Правда на відміну від наших сервізів, що десятками років стоять за склом, цим посудом користуються.

Їжу на треку вибирати також на приходиться. Їси, що приготують.

Тополя – один з небагатьох видів дерева, що може тут рости. З деревини яку використовують в господарстві знімають кору, щоб бува не проросла де не слід.

Найвища точка треку через долину Маркха, перевал Конгмару Ла 5260м.

Села в долині ізольовані. Автомобільної дороги туди нема. Значну частину вантажів доставляють на конях.

Коні піднімаються на перевал.

Уряд Індії активно будує дороги в регіоні. Років 20 тому тут ходили хіба каравани віслюків, зараз лежить цілком хорошої якості асфальт.

Чорнороби, що роблять найскладнішу роботу – як правило вихідці зі східних районів Індії Бенгалія, Біхар ітд.

Ладакх багатий на гірські озера, причому не просто собі калюжки, деякі по 100+ км довжиною.

Озеро Пангонг популярне серед індійських туристів. В місцевій поп культурі озеро стало відомим завдяки фільму “Три ідіоти”.

15 серпні 1947 року колоніальна адміністрація відпустила “перлину Британської Імперії” у вільне плавання, Індія отримала незалежність.

Не впевнений, чи асоціюють ці люди себе з Індією, але на свято до дня незалежності прийшли.

Народні танці перед трибунами з військовим начальством. Ладакх, як прикордонний регіон і частина Кашміру взагалі дуже мілітаризований.

Напружені хвилини перед виходом на сцену. В той час, як одні виступають, інші тільки готуються.

Глядачі.

Видно, що такими імпрезами їх тішать не щодня.

Дороговказ на котрійсь з розвилок.

Корзок – велике за місцевими мірками село. Клімат тут дещо м”якший ніж в Лєху, на полях повно зелені, тому й більше тварин.

Тилєтко.

Майже пересохле солене озеро Тсо Кар.

Ладакх – цікаве місце де змішались кілька культур. Буддисти і мусульмани, а знедавна ще й індуїсти. Місяць проведений тут виявився напрочуд насиченим та яскравим, ми встигли майже все що було заплановано. Такі регіони не треба брати поспіхом, а навпаки подорожувати повільно, вбираючи в себе місцеву культуру й колорит.

Пости про трекінг в Ладакху.