В пошуках гір де ще не бував, рано чи пізно звертаєш увагу на Ладакх – плато на півночі Індії, що межує з Каракорумом, та Великим Гімалайським Хребтом. Хоч регіон і досить туристичний, з точки зору трекінгу це майже біла пляма. При підготовці подорожі, виникло багато запитань, відповіді на які збиралися з усіх усюд буквально по крупинці.
Зовсім трохи історії
Цілих 9 століть. Ладакх був незалежним королівством, щоправда під значним впливом Тибету. Ладахська мова, наприклад, вважалась діалектом тибетської. Архітектура Ладакху практично ідентична з тибетською, наприклад міський палац Лєху стилістично дуже схожий на знаменитий палац Потала в Лхасі. Щоправда, на противагу тибетській політиці самоізоляції, Ладах, як і Львів, був відкритим для світу. Через Ладах проходили торгові каравани з Кашміру й Туркестану.
Не дивно, що після захоплення Тибету китайськими комуністами, значна частина тибетців втекла в Ладах.
Хоч ладах стійко асоціюється у всіх з буддизмом, майже половина населення тут мусульмани. На центральній вулиці Лєху поряд з буддистським монастирем є мечеть.
Як дістатись?
Перш ніж їхати в Ладакх, потрібно добратись до Індії. Нагадаю, для в’їзду на територію Індії громадянам України потрібна віза. Індійську візу можна оформити онлайн, детальну інструкцію читайте в в блозі.
Подорож по Ладакху як правило починається прямо з його столиці – міста Лєх. До Лєху можна доїхати на автобусі, правда автобус з Делі їде 2 дні через перевали 5000+. Більш гуманний варіант дістатись до Лєху літаком. Переліт з Делі вартуватиме порядка $100.
Куди податись?
Існує кілька “класичних” маршрутів, як то трекінг у долині Маркха, чи сходження на Сток Кангрі. Треки не настільки строго визначені як у Непалі, у кожного з них є багато варіацій, точок входу/виходу, відгалужень ітд. Зрештою вибір маршруту обмежується лише фантазією, йти можна будь куди, де веде стежка.
Трек в долині Маркха. 4-6 ходових днів,найвища точка – перевал Kongmaru La 5260м. Хоч і найпопулярніший трекінговий маршрут в Ладакху, не очікуйте зустріти тут натовпів туристів.
Сходження на Stok Kangri 6153м, 3-4 дні. Один з найпростіших 6-тисячників.
На скільки це складно? А я пройду?
Будь яка здорова людина в змозі пройти більшість ладахських треків без жодних надзусиль.
На Сток Кангрі (6153) водять комерційні групи з людей, які мало того що вперше в горах, так ще й в Лєху (3500м) акліматизувались лише 2 дні.
В Ладакху, як і будь де у високих горах, ключ до успіху – правильна акліматизація. В двох словах набір висоти не більше 500 метрів на день, кожні 1000 метрів – днівка.
Як і в будь яких горах, маршрути є різні, від пенсіонерських прогулянок до категорійних походів.
Класичні маршрути досить прості.
Лєх знаходиться на висоті 3500м, тому якщо ви прилетіли з Делі, потрібно провести тут деньок-другий для акліматизації.
Коли їхати?
Ладахське плато захищене хребтами Каракоруму та Гімалаїв, тому погода круглий рік тут здебільшого стабільна. Яскраво вираженого сезону дощів немає. Йти в трекінг можна круглий рік, любите по снігу – зимою, любите тепло – літом. Путівники рекомендують для трекінгу серпень – вересень, але мені попадались і такі, що кажуть йти зимою.
Клімат дуже сухий, практично одразу обвітрюються губи, а шкіра на відкритих ділянках запалюється через вітер та сонячні опіки.
Треба оформляти якісь дозволи на маршрут?
Ситуація з пермітами зрозуміла не до кінця. Єдиний 100% необхідний дозвіл – це індійська віза, решта другорядне. Є райони куди пропуск потрібен, є куди ні. На момент нашого перебування документи треба було оформляти для проходу на прикордонну з Пакистаном і Китаєм територію, та для підйому на Сток Кангрі. Так як це Азія, ситуація ще може змінитись і не раз. Тішить, що Видаються потрібні перміти швидко, і за розумні гроші.
Так як трекінг в регіоні відносно новий, брати гроші за трек здогадались ще не всюди. Не виключено, що в майбутньому таки введуть перміти для всіх треків по прикладу Непалу. Слідкуйте за оновленнями.
Де можна знайти більше інформації про трекінг в Ладакху?
Ладакх, то вам не Непал, де детально відфотографований кожен як на треку. Доведеться добре погуглити перш ніж знайдете адекватні звіти. Єдина +/- свіжа книга з описами маршрутів, що вдалось знайти: Trekking in Ladakh by Radek Kucharski 2015-го року. Ще є Lonely Planet Trekking in the Indian Himalaya 2009-го. Решта видання мінімум 15-ти річної давності.
З картами не ліпше. Найкраща, що доводилось тримати в руках 1500-метровка видавництва Craenen BVBA. В самому Лєху знайти детальні карти не просто. Єдиний магазин, де знайшов вищезгадану карту попросив за неї $25. В Катманду, 500-метровку будь-якого треку можна купити в кожній другій лавці Тамелю по $2-5.
Маркування на треку теж є не всюди. Словом GPS в поміч.
А можна буде прийняти душ на треку?
Очікуєте побачити такі ж лоджі як на найвідоміших непальських треках? А дуля вам з маком, а не лоджі! Інфраструктура в горах практично відсутня. Tea house trekking відкладається до наступного разу!
Для ночівлі передбачені дві опції, хоумстеї та кемпінги.
Хоумстеї, як можна здогадатися, просто кімнатки в хатах місцевих жителів. Спочатку ми розраховували ночувати в них більшість часу, але відвідавши кілька (просто відвідавши, не заночувавши), зрозуміли, що взяти з собою намети було не така вже й погана ідея. В багатьох випадках ви отримаєте просто брудну бетонну коробку з матрацами на яких спала вся Азія.
В деяких селах житло попадається пристойне, але ніколи наперед не вгадаєш, що тебе чекає, на букінгу вони не зареєстровані.
Наш вибір – кемпінги. Кемпінгів траплялось кілька типів. Це може бути і садок поруч з хоумстеєм, і огороджена площадка зі стаціонарними наметами, де тобі дають місце в котромусь з них, так і просто вткнута в землю палка з надписом “ставити намет тут”.
Само собою кемпінги всі платні. 100-200 рупій за намет або за людину, залежно як захочеться власникам. Навіть якщо це просто площадка серед поля, і там нікого немає, це все одно чийсь кемпінг, завтра на ранок хтось прийде і попросить за то гроші. Так тут прийнято, ніц не вдієш.
Одного разу нам вдалось відбрехатись. Поки прийшли “господарі”, ми вже спакувались. І клеїли дурня типу ми тут не ночували, просто сидимо рюкзаки перепаковуємо. З одного боку ми може й вчинили не гарно, але з іншого, якщо хочете отримати гроші, спочатку надайте якусь послугу, хоча б розчистіть площадку від коров”ячих кизяків.
Що їсти ?
Як і в Непалі, ночівка в хоумстеї, чи більш продвинутому кемпінгу передбачає, що ви там і харчуєтесь. Вечеря, сніданок, і lunchbox – тормозок в дорогу.
Не очікуйте, що можна буде вибрати собі страву з меню на кількох сторінках. Їсти доведеться що дадуть. Як правило на вечерю рис з сочевицею (дал-бат), хлібці чапаті з джемом на сніданок. Ланч бокс включає в себе те ж чапаті, варене яйце, шоколадний батончик і 200-грамовий пакетик соку. В Непалі ланч-боксів не зустрічав, насправді це дуже зручно, особливо якщо під час денного переходу нема де поїсти.
У великих кемпінгах, наприклад в базовому таборі Сток Кангрі, меню дещо різноманітніше. Це означає, що все одно доведеться їсти що дадуть, але хоча б не рис з сочевицею.
Інколи на шляху трапляється диво місцевого маркетингу “парашут-тенти” – торгові намети під куполом парашута. Не очікуйте знайти там чогось особливого, все що там є, водичка та печиво, приготувати можуть хіба мівіну (по місцевому ‘maggi’), якщо пощастить підсмажать яйце.
Не зайвим буде взяти з собою кілька пакетів їжі швидкого приготування. Нас врятував James Cook.
Солодощі, чай/цукор, алкоголь також не завадить прихопити.
А що з водою?
Іноді на треку можна буде купити ботильовану воду. Іноді. В більшості випадків воду доведеться набирати в струмках, або по селах. Майте при собі таблетки для очистки води.
Доречі Індійські таблетки для очистки води, які в Непалі можна купити по $1-2 за 50 шт тут коштуватимуть $7-10. А от вода на треку коштуватиме цілком притомних 30-40 рупій, на відміну від $1-2 за пляшку в Непалі.
Що з мобільним покриттям? Фоточки під час треку в інстаграм можна буде викладати?
Зв”язок буде хіба в найвищих точках. На вершинах і перевалах. То при умові, якщо вам вдасться роздобути і активувати індійську сімку. Що само по собі ще один “захоплюючий” квест. Ми втратили на це добрих кілька днів, поки знайшли “авторизовану точку продажу”, поки активували сімкарту в телефонному режимі. Майте на увазі, що куплена в Делі сім карта в Ладакху не працює.
Кажуть у міфічного оператора BSNL покриття краще. Але це державний оператор, сімкарти якого видають чуть не по індійському паспорту. Внятного алгоритму, як отримати сім карту BSNL ми так і не отримали.
BTW, електрики, як ви зрозуміли теж не буде майже ніде. Беріть з собою павербанки.
Шо по чому, кілько то коштує?
Квиток на літак Делі – Лех $100
Далі ціни в рупіях. Курс $1 = 70 INR
Лєх
Ром Old Monk 505.
Абрикоси 150
Пляшка обліпихового соку 110 (то таке добре, шокапєц, раджу спробувати)
Готель 800 за дабл.
Вечеря в хорошому ресторані з м”ясом і алкоголем 900 на персону.
Аналогічно без алкоголю 400.
Поїсти в придорожній харчевні 200-300.
На треку
Мівіна 40
Простий кемпінг з вечерею і сніданком 600-800
Дорогий кемпінг з вечерею і сніданком 1400-1500
Само собою, на треку ніхто не приймає ні долари, ні картки. запасайтесь готівкою.
Що ще робити крім трекінгу?
Якщо романтика гірських походів видається сумнівною, для вас теж знайдеться заняття, і не одне. Ладакх пропонує багато різних активностей. Ми провели тут дуже насичений місяць, і жодного дня не нудились, тут щодня можна робити щось нове, набридне не скоро.
Як маєте кілька вільних днів, можна з”їздити наприклад до озера Пангонг. Варіантів маршрутів безліч. Найпопулярніші, тур по монастирях, долина Нурба, Озера ТсоКар і ТсоМорірі ітд.
В Лєху десятки контор, що організовують подібні виїзди. Ціни дуже адекватні, і у всіх однакові. Щороку асоціація перевізників видає прейскурант в якому написано, скільки коштуватиме поїздка з одного села в інше, в залежності від машини. 3-денний тур в долину Нурба і Озеро пангонг нам обійшовся в 18000 рупій (тільки дорога, без проживання і харчування).
Такий джип-тур буде заодно і хорошою акліматизацією перед походом, оскільки дороги як правило проходять через перевали 5000+. акліматизація така пройде легко, оскільки ви весь час сидите у авто, і не виконуєте жодних вправ з навантаженнями.
Ще є рафтинг, параглайдинг, скелелазіння і багато чого іншого.
І звичайно ж ладахська класика, оренда мотоциклів. Багато хто власне заради поїздок на 2-х колесах гірськими серпантинами сюди і їде. В орендарів мотоциклів, як не дивно, теж є асоціація, котра регулює ціни. Royal Enfield 350CC Classic вартує 1300 рупій на день, а 150-ти кубовий дирчик 800-900.
І наостанок
Трекінг у Непалі в порівнянні з Ладакхом – розважальна прогулянка. Людям без мінімальних туристичних навиків в Ладакху може бути важко. Зато тут в більшій мірі відчуваєш себе першовідкривачем, а не просто одним з десятків тисяч, хто пройшовся по популярному серед європейських пенсіонерів маршруту.
