Озера Тсо Кар і Тсо Морірі. Ладакх, Північна Індія.

Перед відльотом в Делі мали ще кілька днів. Хотілось провести їх з користю, а не просто втикати в місті. Вирішили поїхати в джип тур до озер Тсо Морірі і Тсо Кар.

Думав, в регіоні вже бачили все. Але ні. Природа здивувала різноманітністю. Планета припасла для нас ще кілька сюрпризів. Скелі, які в Ладакху як правило складаються з потовченого каміння і кам”яної трухи, по дорозі на озера помінялися на монолітні з плавними обрисами. Так ніби їх обробляли гіганським шматом шліфувального паперу.

Ближче до озер виїхали на високогірне напів пустельне плато. Чимось нагадує степи Монголії.

Хоч я там ніколи і не був, але в моїй уяві Монголія виглядає десь так.

Тсо Морірі – друге найвідоміше озеро Ладакху. Тсо Морірі дещо вище за озеро Пангонг, 4595м, ще й оточене 6-тисячниками на додачу.

Від Лєху сюди десь 140 км по місцевих дорогах, це приблизно 7-9 годин.

Для ладахців озеро є священним.

Регіон віддалений і мало заселений, тут мешкають кочівники-пастухи народності Changspa.

Тваринництво тут все ще важлива частина економіки.

На березі озера Тсо Морірі стоїть село Корзок (Karzok). На відміну від супер розкрученого Пангонгу, туристів там мало. А село живе, і дуже колоритне.

   

Можна зупинитись там на день-другий, просто спостерігати за життям людей на фоні епічних пейзажів.

Тсо Кар – ще одне відоме в регіоні озеро. Ну як озеро пересохлий солончак. Нам про то правда ніхто не повідомив. Очікували побачити ще одне Гірське озеро, натомість отримали напів пересохле болото.

Тсо Кар – найменше і найтихіше з відомих озер Ладакху, туристів тут майже нема.

Тсо Кар називають “Біле озеро”, через сіль, що виступає по берегах.

Болота вздовж берега з їх густою по місцевих мірках рослинністю стали домівкою для багатьох видів птахів. Принаймні так кажуть. Особливого біорізноманіття ми не помітили, можливо не сезон.

Околиці озера Тсо Кар населені кочівниками народності Кхампа. Їх ще звуть “китайські ковбої”. Літом вони живуть в наметах на пасовиськах, на зиму перебираються в кам’яні будівлі.

Заробляють кочівники тим, що продають сіль з берегів озера та розводять яків.

Спочатку в планах було залишитись на ще одну ночівку на Тсо Кар, але побачивши, що робити там нема чого, поїхали в Лєх.