Виходня Висока. Високі Татри. Словаччина.

Вже не перший рік відвідую Татри в Словаччині, і ви знаєте, ще не надоїло. Всі ці скелі, хребти, озера, луки з небаченими у нас квітами, ну і звичайно ж вершини, краєвид з яких такий, що дух зводить. І все це на фоні хорошої інфраструктури, посеред маршруту можна відпочити, смачно поїсти, а при потребі сховатись від негоди в цивільному гірському притулку. Під час кожного візиту сюди, думаєш лиш про те щоб повернутись, і куди б ще піти наступного разу. Іноді з друзями напів-жартома навіть говоримо про те, щоб перебратись в Попрад, по ближче до гір.

Щоб побачити хороший краєвид, не обов”язково лізти на найвищу гору. В Татрах багато простих, але від того не менш гарних маршрутів. Таких наприклад, як Виходня Висока (2428) і Польський Гребінь (2200).

На маршруті можна роздивитись найвищі гори Польщі та Словаччини (Риси та Герлах), побачити кілька озер, та випити гальбу доброго пива в притулку Сілезський Дом.

Якщо зранку бачиш перед собою таке, то ранок має повне право називатись добрим.

Якщо дозволяє погода, літом ми зупиняємось у кемпінгу. По перше, це дешевше. По друге, як на мене, хороший кемпінг зі зручностями, на поступається комфортом середньому готелю.

Ми зупинилися в кемпінгу Tatranec біля Татранської Ломниці.

Аби мати більше світлового дня в запасі, зранку треба вийти чим швидше. Щоб не гаяти час поснідали субліматами. Останнім часом намагаємось харчуватись повноцінно навіть в горах. Їжу швидкого приготування беремо хіба на випадок, коли потрібно все зробити швидко.

Маршрут починається в селі Татранська Полянка. Гірській частині передує довгий підхід. Перш ніж потрапити на Татранську магістраль доводиться 1-2 години йти по асфальту.

В даному випадку можна схалявити, і проїхати асфальтовану ділянку на таксі. Між стоянкою і готелем Сілезський Дом ходить таксі, по 12 євро за людину в один бік. Кажуть машини повні, тому їх треба замовляти наперед.

Хоч дорога підходу як правило пролягає через ліс, ця частина мені видається найнуднішою, а інколи й найважчою. Особливо, якщо пізно вийшов і доводиться йти по жарі. В горі як правило не так спекотно.

В даному випадку, майже весь підхід пройшли у затінку. Сонце нас не сильно зачепило.

Готель Сілезський Дом.

Для мене однією з найприємніших частин прогулянок в Татрах є той факт, що можна смачно поїсти і випити пива/кофоли насолоджуючись краєвидом. В кожному притулку є столовка, Сілезський Дом не виключення.

Сілезський Дом – один з не багатьох притулків, які можна забронювати через букінг. правда ціни там не дуже гуманні. Від 130 євро. Взагалі-то це не притулок, а повноцінний готель.

Озеро Velické pleso, висота 1665м. Назва походить від міста Велька, що тепер стало передмістям Попраду. Зверху від озера однойменний водоспад.

Водоспад Velický на фоні одного з відрогів Герлахівського штита. Десь тут, до речі, починається стежка на Герлах.

Підозрюю, що це русло пересохлого струмка.

Не всі потічки пересохли.

Це вже Dlhé pleso, в Татрах є більше ніж одне озеро з такою назвою.

Якщо піднятися трохи вище, походження назви стане більш зрозумілим :)

Красивий колір води.

Вид на Довге озеро зі сторони Польського гребеня.

На маршруті виявилось несподівано багато людей. Воно й не дивно. При бажанні можна виїхати на таксі до притулку. В 30-хв ходу починаються краєвиди, ну і найвищу гору Словаччини – Герлах, видно весь час як на долоні. Мабуть це один з найбільш відвідуваних маршрутів в Словацьких Татрах. Хоча до натовпів Морського Ока тут дуже далеко.

Десь там Польський Гребінь. Виявляється це перевал, я чомусь думав, що то має бути хребет.

Треба пройти кілька ланцюгів. Як є хороше відчуття рівноваги і певний процент сталі у фаберже, можна пройти підйом без ланцюгів, заодно вийде обігнати кілька не самих прудких туристів.

На ланцюгах бувають затори, особливо дорогою вниз.

Перевал Польський Гребінь 2200м. На задньому плані Герлах.

По іншу сторону перевалу, на 150 метрів нижче є озеро Zamrznuté pleso. Як бачимо, походження назви досить очевидне.

А ось і сама Východná Vysoká 2428. За винятком кількох ланцюгів, підйом абсолютно простий. Зрештою, дивлячись на навколишні краєвиди, я зовсім не звертав увагу на підйом. З кожним метром набору з-за гребеня показувались нові і нові гірські хребти і вершини.

Гребінь на задньому плані – Польща, точніше кордон Польщі та Словаччини. Видно дві вершини гори Риси, зліва словацька, справа польська.

Біловодська долина з каскадом розташованих на різних рівнях озер. Карта каже, що біля кожного озера є по водопаду.

Хребет Герлаховського штита.

Svišťový štít (2383) i Diva Kotlina.

Біловодська долина з іншого ракурсу.

Bradavica (2476), і масив Славковського штита (2452) на задньому плані.

Велика студена долина.

Герлах і Риси. Найвищі гори Польщі і Словаччини в одному кадрі.

Кілька кадрів дорогою до низу.

Від Польського гребеня до вершини маршрут в основному “пішохідний”. Лиш в кількох місцях доводилось йти по досить стрімкому підйому. Але добре зафіксоване каміння і велика кількість зачіпок роблять підйом і спуск простими та безпечними.

Останній погляд на Польщу.

На спуску, після ланцюгів за Польським Гребенем дорога стає зовсім простою. Важко відірватись від краєвидів, та все ж іноді варто дивитись під ноги :)

Для тих, хто втомився, Сілезський Дом пропонує гарну опцію. До парковки можна спуститись на велосипеді. Це приблизно 8 км асфальтованої дороги і 600 м перепаду висот. Можна просто котитись до низу і не крутити педалі. Головне, що потім не потрібно пхати ровер назад до готелю :)  Вартує таке задоволення приблизно стільки ж, скільки таксі. Але роверів на всіх може не хватити…

На підйом і спуск, включно з зупинками на поїсти і перепочити у нас пішло приблизно 8 годин. Ще за світла ми пили пиво і закусували печеними ребрами в Попраді.

Хочете ще простих, але мальовничих маршрутів в Татрах, рекомендую Копровський Штит та Ягнячий Штит.