Що я знав про Роднянські Альпи (Munti Rodnei) перед походом? Чув, що найвища гора хребта – Петросул (ще кажуть Пєтросул) 2303м, і на неї інколи піднімаються українські туристи. От мабуть і все. Відповідно, з самого початку поїздка планувалась як лише сходження на Петросул. Але як виявилось, вершина були лиш малою частиною того, що ми отримали в результаті. Але про все по порядку.
Спочатку буде багато фото, а в кінці трохи деталей про маршрут і дорогу.
Виїхали ввечері зі Львова, заночували в наметах десь біля Ділового, щоб з самого ранку бути на кордоні. Перетин кордону був на диво швидкий, румунські митники навіть не просили показати гроші. Закупи в супермаркеті, 2 години петляння по не самих зручних румунських сільських дорогах, і ми на початку стежки.
Вказівники туристичного маршруту на Пєтросул починаються мало не з центра села Борша (Borșa). Але якщо є авто можна проїхати ще приблизно третину шляху в гору, доки є асфальт.
Місце де закінчується асфальт і починаються @%*#* пригоди.
Підйом весь час доволі стрімкий.
Інколи навіть надто стрімкий. Це все дорога. Іноді по ній навіть їздять джипи до метеостанції. Виположується лиш в самому кінці.
Краєвид на Боршу.
Метеостанція.
Підйом на Пєтросул йде через метеостанцію. Тут є кілька красивих полянок під намети. Кажуть в непогоду можна вписатись і на метеостанції. Ми не пробували, не було потреби.
Як правило, туристи доходять до метеостанції, ночують тут, і наступного ранку відправляються на Петросул. Але при достатньому запасі часу й сил, на вершину можна вийти ще того ж вечора.
Без наплічників підйом триватиме десь 1-1,5 години.
Ми того дня на гору так і не пішли. Натомість гуляли навкруг озера Lacul Iezer. І хоча на дворі був червень, бажання скупатись не виникало.
Рододендрони.
Ніби й не перший рік ходжу по горах, а стільки квітів в одному місці ще не траплялося. Не пригадую, щоб коли-небудь бачив щось подібне в рідних Карпатах. До Мармаросів звідси яких 20-30 км по прямій, але рослинність вже суттєво інша.
Анемони.
Дзвоники альпійські.
А тут поламався гугл, довідатись назву цієї рослини не вдалося.
Для любителів геології. Часто зустрічаються каміння з вкрапленням мармуру.
Відкриттям цієї поїздки в номінації спорядження, став спальник Turbat Kuk 350. Легкий та компактний, але теплий пуховий спальник.
Погода була не погана, але доймав вітер. Особливо вночі. Колеги померзли і не виспались, через те що їх спальники продувалися. Мені ж було цілком комфортно.
Наше наметове містечко.
Біля озера того дня стояло 5 чи 6 груп. Більша половина з них – Українські. Був приємно здивований великою кількістю співвітчизників. Того разу, наших в горах було навіть більше ніж поляків!
Захід сонця над Петросулом.
Наступного ранку погода була якась така, як на фото. Всюди ніби сонячно, а на вершині сидить хмара.
Вирішили йти навмання, в надії, що гора відкриється.
Озеро Єзер і метеостанція.
Значна частина дороги проходить по серпантину.
На вершині нас чекав туман. Побродив 20-30 хв по хребту очікуючи “просвітлення”, але дива не сталося.
Лінії дальніх хребтів в розривах хмар – найбільше, що можна було побачити.
Дехто витяг на вершину електровелосипеди.
Близько 11:00 вже спустилися донизу. В принципі на цьому активна програма поїздки мала б завершитись, і можна було б їхати додому. Але після гори в хмарах, залишалось відчуття незавершеності і незадоволення. Щось в середині говорило: “пертись 3 дні, щоб побачити вершину в тумані?? Та ну! Враховуючи, що ще 2 вихідні в запасі, повертатись додому – злочин!”
Не довго думаючи, ми вирішили спробувати щастя з іншої сторони хребта.
Щоб по максимуму скоротити час підходу і набір висоти, ми поїхали на перевал Prislop, а потім ще кілька кілометрів по ґрунтовій дорозі до меж національного парку.
Погода тут вже була зовсім інакша. Можна було досхочу роздивлятись краєвиди.
Vârful Gărgălău 2159 – найвища точка в цій частині хребта.
Якісь “хіпаблуди” в штанішках зі слониками.
На дні амфітеатру є озеро Iezerul Bistriţei. Хоч це вже національний парк, румунів це не зупиняє, джипери не бачать нічого поганого в тому, щоб заїхати на територію нацпарку на авто. Ситуація аналогічна до Фаркеу.
Десь тут була знята знаменита заставка для Windows XP.
Вид на основний масив Мунті Родней. Після замкнутої котловини під Петросулом, побачити відкритий простір з оглядом на багато кілометрів було за щастя.
Кілометрів за 20-30 звідси – Україна.
П”ять білих цяток на горизонті, це куполи РЛС Памір на горі Томнатик в Чернівецькій області.
Підйом на Vârful Gărgălău.
Поля рододендронів.
Сама вершина нічим не особлива. Хіба видами з вершини.
Вид на південно-східну частину частину масиву Родна.
Поки спустились до наметів, вже й звечоріло. Табір поставили в місці з якого добре було видно захід сонця. Насичені вечірні кольори й кілька останніх променів сонця – гарне завершення дня!
Якщо ви дочитали аж до цього місця, цілком ймовірно що вам не просто було цікаво, а можливо ви плануєте мандрівку на Петросул чи Мунті Родней в майбутньому. Тому зараз опублікую кілька корисних для поїздки деталей.
Як добратися до Борші?
Зручніше всього звичайно на авто. По трасі Київ – Чоп до Мукачево, далі вздовж кордону повз Іршаву до Солотвино. Там якраз зробили дорогу. Кордон варто переходити в Солотвино. Черги не великі, в середньому займає до години часу.
Громадським транспортом:
- Поїздом до Солотвино. Поїзд Львів – Солотвино прибуває зручно о 9 ранку.
- Кордон можна перетнути пішки в тому ж Солотвино.
- Автобусом до Борші. Актуальний розклад руху автобусів від Сігету Марматей до Борші можна глянути на сайті otogari.ro.
Де починається маршрут?
Маркована стежка на Пєтросул починається прямо з центру Борші.
Якщо ж ви хочете пройтись по всьому хребту краще починати з перевалу Прислоп, що в 15 км за Боршею. Добратись туди можна громадським транспортом.
Яка довжина маршруту?
Від Борші до вершини 11 км. Це 1700 метрів набору висоти і приблизно 4-5 ходових годин.
Чи є вода на маршруті?
Вода є на всіх основних стоянках, та кожних 5-7 км по хребет.
Де можна ставити намети та розводити багаття?
Намети можна ставити де завгодно. Не знаю, чи можна розводити багаття, але румуни не особо соромляться і палять всюди.
Для більш детального планування маршруту рекомендую сервіс muntii-nostri, є також мобільна аплікація з офлайн картами та даними про маршрут.
