В заголовку цього посту міг би фігурувати термін “Північна Індія”, але прирівнювати поняття Індії і Кашміру буде некоректно, особливо якщо трохи розібратись в історії.

південна Азія, Індія, Непал, Бангладеш
В заголовку цього посту міг би фігурувати термін “Північна Індія”, але прирівнювати поняття Індії і Кашміру буде некоректно, особливо якщо трохи розібратись в історії.
Наша мандрівка складалась з двох частин. Основний трек навколо Манаслу, та бічне відгалуження – трек в долину Тсум. Не те, щоб Тсум був must see, але раз ми вже туди добрались, то пропускати якось не випадало. Навряд чи ми ще раз вернемось спеціально щоб пройти його. Отже після тижневого походу по долині Тсум і назад, ми врешті вийшли на основний трек Манаслу. З цього моменту і розпочну другу частину щоденника.
Ми планували поїхати в Непал весною 20-го року. Але буквально за тиждень до вильоту почався загальний карантин. Країни зачинили кордони, авіакомпанії поставили літаки на консервацію, і ще багато всього, що ви і так добре знаєте. Подорож довелось відкласти до кращих часів.
Тиждень, чи більше йти по горах, терпіти значні навантаження, мерзнути ночами, та страждати від нестачі кисню, заради того щоб побачити гарний краєвид, гірку, чи щось там собі довести, це звичайно ж круто, ніхто не спорить. Проте, не всім таке подобається, більше того, далеко не всі таку екзекуцію витримають. Але похід до підніжжя восьмитисячника не обов’язково повинен бути складним. Існує гора, до якої може дійти, якщо й не кожен хто може ходити, то принаймні кожен хто підніметься на четвертий поверх без ліфта.
Про льодовик Балторо вперше почув 5 років тому, від одного трекера в Непалі. Тоді, лиш почав освоювати високогірні маршрути і трек до Базового Табору Евересту здавався мені супер крутим. А двотижневий похід льодовиком взагалі був чимось з розряду нереального, а ще небезпечним та не гуманно дорогим. З часом із категорії “не для мене” ідея перемістилася в “може колись”, і ось на розповіді колег про Пакистан настав переломний момент, коли сказав собі “зараз, або ніколи”.
На території Пакистану є 5 з 14-ти найвищих гір. Броуд-пік, Гашербруми І і ІІ, Нангапарбат і звичайно ж К2. Якщо цікавишся горами, погляд рано чи пізно впреться в Пакистан. І хоч зараз це не сама проста для мандрів країна, не відмовляти ж собі в задоволенні ще раз побувати в горах. В цьому пості дам відповідь на кілька питань, що повинні спростити підготовку і саму подорож.
План подорожей розписую собі в голові на кілька років наперед, але прийшов момент, коли здалось, що все що було цікаво, вже відвідав. Після кількох мандрівок Непалом та Північною Індією, створилась ілюзія, що у високих горах я вже бачив все.
Ладакх – древнє князівство, що розвивалось під значним впливом Тибету. Зараз це частина штату Джамму і Кашмір на півночі Індії.
Пересічна мандрівка Індією починається і закінчується в Делі. І якщо по прильоту місто можна “проскочити”, просто вдало зіставивши рейси в аеропорту, то дорогою додому, так чи інакше доведеться провести тут день-другий, щоб мати час в запасі перед міжнародним рейсом.