gryniuk.com
По плану, наступного дня, мало бути місто Масака, з якого ходить паром на острови Сессе. Не склалося з тою Масакою, промахнулись кілометрів едак на 100, заїхали в столицю – Кампалу. Не то підступні нігери продали нам квиток не туди, не то ми провтикали зупинку, важко сказати. Фіг з ним, Кампала то Кампала, як каже основний постулат успєшного успєха (ну і всього решта заодно): be flexible.
Не люблю дурнуватих пафосних штампів типу: “країна куди хочеться повернутися”, або “країна, де залишив частинку свого серця”, але як сказати про Уганду по інакшому наразі не придумав, та й зрештою, десь приблизно так воно і є. Тому, пропоную одразу перейти до суті.
День 3. Руанда. Коники з гівна.
Ну все, акліматизацію ми пройшли, можна занурюватись в африканський треш з головою. На цей день в наших планах було знайомство з традиційним народним промислом – Імігонго. Суть – виготовлення предметів з кизяка, коники з гівна одним словом. Уява малювала епічні картини, де аборигени ліплять небаченої краси речі з коров”ячих пляцків. Виготовлення мало відбуватися під акомпанемент бубнів і танців, не без допомоги улічнай магії само собою.
Шановні гості, дорога родина, настав час розповісти вам захоплюючу та драматичну історію про нашу поїздку до Африки. Було то давно, ще коли долар був по 8, і з москалями не воювали. Було нас двоє, я – Володимир Степанович, культурна людина мала би сказати “ваш покірний слуга”, але то не про мене, та пан Андрій Даниловський – колонізатор, дослідник та шукач пригод. Ще було багато негрів, комарів, мавп, мух цеце, і одна бетонна горила.
Було в мене в планах відвідати “місто музей” Бхактапур. Но все якось відкладалось до останнього. То далеко їхати, то друзі налякали дорогим квитком.
Того дня навіть толком не виїжджав за межі ступи. Так, пройшовся кілометр туди, кілометр назад.
Почнемо з далека. Цей день вирішив потратити на покупку подарунків для близьких. Мама вже заказала довгий список що кому купити, тож я порахував свої гроші, і пішов затарюватись. Заодно пройшовся по кварталах старого міста, зробив пару фото.
“Ізюминкою” екскурсії пригородом Катманду, стали кустарні автозаводи, котрі розгледів за день до того з вікна автобуса.
Якраз в ті дні в Чітвані проходив фестиваль слонів з блекджеком і шлюхами народними гуляннями, і слонячими перегонами. На перегони я так і не попав. Застав тільки урочисте закриття і афтепаті у вигляді концерту місцевих поп-звьозд. Угар ше той.
