Того дня навіть толком не виїжджав за межі ступи. Так, пройшовся кілометр туди, кілометр назад.
По дорозі в гест мене щось сильно вкусило в ногу. Ну думаю, ще 4-го кліща зловив. Пофіг, не страшно, знаю тепер що з ними побити. Мабуть, скотина, заліз в Чітвані на шкар і чекав там. Поки йшов, то так добре кіль караз віддало в ногу. Знаю з вчорашнього досвіду, що якщо кліща зачепити, то болить досить сильно. Чуть не забігаю в гест, роздягаюсь, вже готуюсь морально витягувати ту скотину, дивлюсь, а там скалка… Отак, в страху великі очі. Потім цілий день шарахався як тільки десь щось зачешеться.
Вирішив прикупити собі фліс. В Катманду купа підробної снаряги, як місцевого виробництва так і китайського. Хто навчився підробляти дуже добре, просто випустив власний бренд. В принципі воно і правильно. В один з таких магазинів я і направився. Фліс там вартував $50, то не $8-12 як місцевий “норс фейк”,та все ж половина від вартості брендового, при цілком пристойній якості.
Вибрав модель, міряю розміри. Вроді все добре, но шось не то. Тут продавець видав: “Все добре, но троха завелика повнота. Давай я зараз зміряю, заберу на фабрику, вкоротим буде ідеально. Завтра забереш. То і так ми шиєм.”
Прийшов наступного дня, і дійсно, сидить як книгша пише, нормальний заводський шов.
Повторюсь, по якості ніразу не шаражка. Уявіть собі аналогічну картину в магазині Коламбія.
Затарився шарфіками в Тамелі.
Є шарфи,як пишуть з шерсті яка, чи якоїсь там іншої говядини. Є кашемірові, з кози тобто. Всього є декілька різних видів, з різного матеріалу, кольору і крою, зходу не розберешся. Але радісні продавці, в надії впарити хоч щось, розкажуть тобі про все.
Якщо шарфіком можна назвати таке маленьке, що намотується на шию, то платком назвемо те, у що можна замотати плечі і голову в придачу. Можливо існують якісь правильні назви, але мені вони не відомі.
По якості шерсті це все теж відрізняється. Найкраща шерсть з шиї. Якщо розкласти перед вами кілька шарфів, то на дотик можна легко вияснити, котрий кращий, котрий гірший. Сама якісна шерсть – сама м”яка.
Ціни заламують космічні. За кашеміровий платок хорошої якості просять $30. Правда в результаті погоджуються на $11-12. Шарфіки поменше аналогічної якості віддають за $9-10.
Так і не зрозумів в чому фішка початкової націнки 300%. Продавці одежі і спорядження “накидують” не більше 30-50%.
Кілька фото з традиційної вечірньої прогулянки крух ступи Боднатх.
А ще сьогодні новий рік. На диво все тихо, в першій ночі вже всі спали, і я теж.
Слідкуємо за оновленнями “Непальського тревелогу” тут: https://gryniuk.com/category/podorozhi/південна-азія/непал/