Друга частина з чорно-білої непальської серії. В цьому пості буде трохи гір, трохи провінційних міст, і трохи слонів на десерт.
Категорія: подорожі
подорожі автостопом, літаком, автобусом.
В цьому та одному з наступних постів будуть зібрані фотографії зняті на чорно-білу плівку під час моєї подорожі Непалом. В даній публікації запрошую вас у віртуальну мандрівку по мабуть найатмосфернішому та найколоритнішому місті світу – Катманду.
Мабуть один з найкрасивіших, і точно найвідоміший трек у світі. Якщо слова Ірвін, Меллорі, Месснер, Західний Цирк ітд, викликають у вас мурашки по шкірі, то вам точно сюди! Тут все крутиться навколо альпінізму та його подекуди драматичної історії. Майже в кожному лоджі, на самому видному місці, там де у нас вішають ікони, ви побачите сертифікати про сходження на 8-тисячники, а подекуди й не один десяток сертифікатів.
Останні кілька днів в Уганді вирішили потратити як всі пурєдні туристи, подивитися на мавп в заповіднику. Своєю присутністю ми вирішили ощасливити Водопад Мерчісона і однойменний національний парк.
Після Форт Потрала, вирішили таки повернутись до ідеї пробратись на острови Сессе через Масаку.
По плану, наступного дня, мало бути місто Масака, з якого ходить паром на острови Сессе. Не склалося з тою Масакою, промахнулись кілометрів едак на 100, заїхали в столицю – Кампалу. Не то підступні нігери продали нам квиток не туди, не то ми провтикали зупинку, важко сказати. Фіг з ним, Кампала то Кампала, як каже основний постулат успєшного успєха (ну і всього решта заодно): be flexible.
Не люблю дурнуватих пафосних штампів типу: “країна куди хочеться повернутися”, або “країна, де залишив частинку свого серця”, але як сказати про Уганду по інакшому наразі не придумав, та й зрештою, десь приблизно так воно і є. Тому, пропоную одразу перейти до суті.
День 3. Руанда. Коники з гівна.
Ну все, акліматизацію ми пройшли, можна занурюватись в африканський треш з головою. На цей день в наших планах було знайомство з традиційним народним промислом – Імігонго. Суть – виготовлення предметів з кизяка, коники з гівна одним словом. Уява малювала епічні картини, де аборигени ліплять небаченої краси речі з коров”ячих пляцків. Виготовлення мало відбуватися під акомпанемент бубнів і танців, не без допомоги улічнай магії само собою.
Шановні гості, дорога родина, настав час розповісти вам захоплюючу та драматичну історію про нашу поїздку до Африки. Було то давно, ще коли долар був по 8, і з москалями не воювали. Було нас двоє, я – Володимир Степанович, культурна людина мала би сказати “ваш покірний слуга”, але то не про мене, та пан Андрій Даниловський – колонізатор, дослідник та шукач пригод. Ще було багато негрів, комарів, мавп, мух цеце, і одна бетонна горила.
Було в мене в планах відвідати “місто музей” Бхактапур. Но все якось відкладалось до останнього. То далеко їхати, то друзі налякали дорогим квитком.