Категорії
близький схід подорожі сирія

Deir ez zor

Deir ez zor

Десь в дєрзорському районі дєрзорської області не далеко від Іраку є тихе провінційне місто Дєрзор. І нічим особливим воно не відрізняється, нема там ні тисячолітніх руїн, ні памятників, ну взагалі нічо.

Deir ez zor

Зато там живуть доброзичливі та гостинні люди.

Люди готові поїти вас чаєм доки ви не втріснете.

Як і через кожне поважаюче себе місто, через Дєрзор тече річка, і не яка небудь Мала Карасівка, а цілий Євфрат.

Шоби діти мали звідки скакати в річку, через Євфрат збудували пішохідний міст. Міст на стільки сподобався місцевому населенню, шо по вечерах сюда виходить на шпацер мало не все місто.

Взагалі Дєрзор місто демократичне. Жіноча частина тут не просто ходить без паранжі, а навіть насмілюється заговорити до білих містерів. То шо з нами вітаються чоловіки, ми вже привикли, а тут вітались навіть жінки. Мушу зазначити, деякі з них були навіть досить симпатичні.


фото Гєр

Щоб людям які гуляють по мосту і по набережній було не скучно, місцева санстанція час від часу кропить їх DDT (то така отрава для комарів, но травляться нею чогось восновному люди).


фото Гєр

Вид з вікна готелю.

Вид з вікна готелю, вдень.

Ще в Дєрзорі недорогі готелі. За $14 2-місний номер з телевізором холодильником і кондиціонером, удобства правда в коридорі, але всьо чисто всьо культурно.

Запитали в рісепшна де тут можна похавати так шоб не дорого. Направив нас до цілком цивільної пролетарської столової, де за бакс роблять здоровений сендвіч (куча всього завернуте в хліб), і ше за бакс роблять пів літри фрешу. В столовій по англійськи ніхто не говорив, на мигах пояснюватись теж шось не вийшло, тож робітники видзвонили свого англомовного колєгу, той швиденько прийшов, поміг нам замовити їжу. Виявилось що та столовка двоповерхова, на другому поверсі були самі жінки.

Хелпери.

Дєрзор довго не хотів нас відпускати. Ніяк не могли вибратись з нього. Їхали 5-ма машинами кілометрів по 10. То машиною до сусіднього села, то водій вдруг гроші захоче, то місцеві хелпери обступлять і заважають стопити. Під кінець зловили машину з мужиком, який завіз нас назад в Дєрзор, посадив на маршрутку, заплатив за нас, ще й дав $10 на дорогу.

Більше фото тут picasaweb.google.com/grynjuk/Syria_2010#.

Інші пости про Сирію

1. Пальміра
2. Deir ez zor
3. Маалюля і православний бізнес
4. Замок Саладіна
5. Русафа
6. Апамея
7. Сирійські діти
8. Чай по арабськи
9. Damascus international airport
10. Пекарня
11. Фабрика мила
12. Сирія з точки зору автолюбителя
13. В перукарні
14. Прогулянка вечірнім Алеппо
15. Квартал ковалів в Алеппо
16. Raqqa & Jabar
17. Дамаск, базар і секс меншини
18. Маядін

Facebook Comments

39 коментарів “Deir ez zor”

да то нормальне явище. не раз було. часом нас на таксі садили і платили за нас. часом на всякий мєлкий транспорт. гроші загалом часто давали, но ми старались не брати.

фото дівчат нема. но шоби уявити. то забери з наших вулиць всіх блондинок, вдягни всіх в джинси і гольфи (коротких спідниць і топіків з вирізами там мало). і буде приблизно таяк в них.

опечатка:

забери з наших вулиць всіх блондинок, вдягни всіх решта в джинси і гольфи. і буде таяк в них )

я жінок не фоткав. хіба випадково в кадр попадали. пару раз було шо затулялись як бачили об”єктив, а так то нормально реагували.

а загалом то уваги до жінок в них побільше ніж в нас ) по крайній мірі мені так здалося.

хелпери то люди які дуже хочуть тобі допомогти, але толку з їхньої допомоги здебільшого мало.

наприклад ті шо на фото намагалися всадити нас на маршрутку за гроші (наші). і заважали нам стопити.

та я уявляю, люди хочуть як краще,допомогти ,але не розуміють що лише заважають, а от попросити їх відійти не виходить

я от теж думаю шо на цей рік арабів досить. тре шось інше на решту відпуска придумати.

а ви в Альбукамаль не заїжджали? Бачу дорожній знак той же, що і ми фоткали чотири роки тому

та ні, це містечко біля самого іракського кордону. На знаку дорожньому вказане. Дуже таке непривітне містечко :)

чьорт, туда не доїхав.

шось не то шоби страшно було, но спочатку в сторону іраку їхати не дуже хтілось.

а шо там такого недоброзичливого в Альбукамалі?

та нічого не втратив, що не поїхав. Люди там не дуже привітні до іноземних туристів через війну в Іраку. Та й мабуть чимало мешканців і є іракцями. Ми навіть не дуже афішували, що ми з України, бо люди там добре знають які країни мали контингенти в Іраку. Ну і не дуже приємно, коли тобі десь на базарі вслід кричать, показують пальцями, штовхають.

ДДТ використовують у країнах з жарким кліматом де є малярійні комарі. По застосуванню воно більше нагадує димову шашку ніж пластину раптора.

тут детальніше якшо цікавить :)
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%94%D0%A2

Чудово. Виглядає складно, але реально. Може через півтора-два роки наважуся, якщо знайдеться попутчик надійний. Як там зі стопом?

то стопом назвати складно. машини або самі зупиняються, або не довше 5-ти хвилин стояти.

в Сирію летів. там восновному стопив, само собою не платив. платив за маршрутки, але їх було мало і вони дуже дешеві.
я вот Туреччину думаю в вересні відвідати )

хелпери на Близькому Сході це величезна проблема. Єдине, що допомагає – поводитися неадекватно: бігати, кричати, скакати – тоді вони відчепляться

в деяких випадках ігнор :)

Обговорення закрито.