Біля міста Маядін є замок Каль-Ат-Рахба. Нехай не такий розрекламований як замок Саладіна чи Крак де Шевальє, але з того що ми бачили він сподобався найбільше.
Абсолютно безлюдний, досить чистий і само собою безкоштовний для відвідування.
Роби шо хочеш, лазь де хочеш.
Єдина проблема, що все валиться.
По відвідинах замку рушили в сторону міста. Йшли через намети бедуїнів. На нас пробували нападати собаки. Гєр був в кєнтах з собаками і сказав шо то вони так вітаються і відробляють свою їжу. Не то шоби я дуже боявся собак, але така форма привітання мені не сильно подобалась.
Далі самозастопився араб на мотоциклі. Класичний такий араб, як в фільмах показують, білий халат, арафатка, чорні окуляри. Між нами відбувся діалог абсолютно без слів приблизно такого змісту:
– Вам туда? – показує рукою.
– Туда.
– Ну то сідайте. -Тут ми слєхка афігєлі.
То був наш другий чи третій день в Сирії, ми ще не привикли до того що на мотоцикл може влізти до 5 людей. Ледве всадились. Їхали повільно, заїжжали в кожну яму. За пару кілометрів злізли. Мужик поїхав до свого села, а мипродовжили йти в сторону міста, дорогою говорили про те, що здалобся застопити білий Ленд Крузер.
Але застопився ще один мотоцикліст. Теж абсолютно без слів відвіз нас до центру міста, потім за допомогою перехожих пояснив що запрошує нас додому. Дома нас першим ділом познайомили з чоловічою частиною родини і запропонували холодної води. Потім був чай і розмови “о жизні”. Згодом нас запросили до повнцінної трапези. Цікаво що їдять араби в принципі все те саме що і ми, і багато їжі має схожу назву.
Наприклад:
рис – руз,
салат – залата,
чай – чай.
Як ви зрозуміли, за нашим столом основними блюдами були руз і залата. Ще була курятина, селера, квашені вогірки і перець.
Після їжі ми з Гєром вирішили, що досить надоїдати господарям, і взагалі час іти. Попросили щоби нас відвезли на трасу в сторону сусіднього міста. Вже були пішли в сторону мотоцикла як господар завернув нас в інший бік. І тут БАЦ !!! о нєбєса !!! перед очима стояв він, здоровенний білий Ленд Крузер. Правда мужик відвіз нас не на трасу а до маршрутки, але ми не протестували, нам не особо розходилось.
Такі епізоди мене найбільше пруть в мандрах. Переконуєшся, що для того аби люди порозумілися зовсім необовязково знати мову. А ще кайфуєш від того шо не можеш передбачити розвиток подій. Життя дома досить прогнозоване, з великою точністю можеш сказати що робитимеш завтра, післязавтра, за місяць. А тут не знаєш що буде за 15 хвилин, 100% рандом.
Більше фото тут picasaweb.google.com/grynjuk/Syria_2010#.
Інші пости про Сирію
1. Пальміра
2. Deir ez zor
3. Маалюля і православний бізнес
4. Замок Саладіна
5. Русафа
6. Апамея
7. Сирійські діти
8. Чай по арабськи
9. Damascus international airport
10. Пекарня
11. Фабрика мила
12. Сирія з точки зору автолюбителя
13. В перукарні
14. Прогулянка вечірнім Алеппо
15. Квартал ковалів в Алеппо
16. Raqqa & Jabar
17. Дамаск, базар і секс меншини
18. Маядін
21 коментар “Маядін і замок Каль-Ат-Рахба”
У Лівані більшість людей могли з нами англійською порозумітися.Як із цим у Сирії?
а з чого побудований замок?
ух, а мен було б страшно так їздити :)
можливо я не дуже уважно читав попередні пости і взагалі нічого не знаю про сирію… але це така східна гостинність запрошувати туристів до дому? ви щось йому залишили натомість?
і ще цікаво як відбувались розмови “о жизні” :)
клас!!! я би також хотіла побувати в усіх цих країнах. Скажіть, для жіночої статі це достатньо безпечно?)
Мене завжди захоплювали подібні руїни. Подумати тільки – якихось n отсень років тому там стояли гарнізони, кипіло якесь життя… Цікаво, з чого робили будматеріали?
шапка=шапка :)
остання найбільш інформаційна) кльові взагалі в них меблі
проблемно.
більшість людей знають “хельоу містер, вотсйорнейм?”. Більшість продавців в магазинах можуть сказати по англійськи ціну. Приблизно кожен десятий знає на рівні мая-твая-панімай. Кожен десятий з попередніх десяти володіє англійською вільно. Така сама ймовірність нарватись на російськомовного.
пісковік мабуть
залишили на память календарик з Шухевичем.
як говорили, я вже й не памятаю. шось на пальцях, шось вони знали по англійськи, шось ми по арабськи, шось міжнародними словами. кактотак
безпечно в парі з хлопцем. якшо без хлопця, то безпечно коли є мозг :)
ну а якшо по туристичних місцях то там побарабану :)
то мусульмани. в них одна кімната обставлена так, інша по європейськи.
в християн взагалі все по європейськи.
конкретно це то схоже на пісковик. ше є мармур
в українів по-турецьки))
100% рандом – це точно) приємно, коли отак от складається й цікий досвід.
але все ж ризик знайти неприємності великі теж є… у нас пристають до дівок-стопщиць й в рідній країні де усі всіх розуміють й можуть ж знайти потім
вот, блін, оце круууто))))
ого. не думала, шо з арабами все так добре.
дуже не сподобалось, як наші араби-студенти дивляться на наших дівчат.
вам, ясна річ, повезло шо ви не дівчата )))
на рахунок арабів і наших дівчат, тут питання скорше філософське.
якби наші мужики потрапили в країну де всі дівки ходять голими, вони робили б так само. їм би тоже моск рвало від спермотоксикозу.
Розповідали що там швидше знайти того кто на россійській розмовляє чим на англійській, багатсько людей, особливо лікарі вчилися в СРСР та й вчасться в колишньому СРСР.
дуже цікаво, гарно та позивно
дякую шо знайшли час і місце запостити
мій знайомий колись служив у Сирії.. розповідав про їх надзвичайну гостинність і..войовничість.
думаю те, що Сірія підтримала Росію у конфлікті з грузинами – відголоски “тої”, історичної гостинності,))
але ж і гарно там..) дякую за цікаву розповідь