На сході нема інших достойних занятть для чоловіка крім війни і торгівлі. Якщо ніхто ні з ким не воює, або не базарний день, єдине що залишається – пити чай.
Як казав один розумний дядько “Чай цигарки, бухло, наркота – каталізатор соціального контакту”. За чайом тут ведуться бесіди “о жизні”, обговорюються останні новини, заключаються ділові угоди ітд.
Майже в кожній лавці є маленький літровий чайник і примус.
Часто пригощали і нас, навіть занадто часто. Бувало йдеш по вулиці, кожні 20-30 метрів запрошують. Таке чаювання може тривати ду-у-уже довго, часом 100 метрів проходили декілька годин.
Була виявлена і успішно використана закономірність: якщо тримати в руках фотоапарат, запрошують частіше. Фотоапарат теж каталізатор соціального контакту :)
За чайом ведеться бесіда як правило такого змісту: хто-звідки, куди йдемо, чо не на таксі, де спимо ітд. Якшо процедура затягується (більше двох чаїв, або нас вдруг рішають накормити) згадуєм міжнародні слова, марки автомобілів, футбольні команди ітд.
Часом на нас збіігаються подивитись сусіди. Фатаграфіруют абєзьянку.
Типова ситуація:
– Шось ми давно чаю не пили, витягуєм фотоапарати.
Далі йдемо по вулиці, тут бах через хвилину, котрийсь з мужиків, тих шо сидять в лавках, показує жестом шоби його сфотографувати. Поки настроюєш, знимкуєш ітд., виникає чай.
Спеціально для гостей убівают лутшева барашка готують найкращі місця.
Чай п”ють в основному чорний, часом мате. Дуже солодкий, стакан цукру на літр.
Доречі чай по арабськи – чай :)
Більше фото тут picasaweb.google.com/grynjuk/Syria_2010#.
Інші пости про Сирію
1. Пальміра
2. Deir ez zor
3. Маалюля і православний бізнес
4. Замок Саладіна
5. Русафа
6. Апамея
7. Сирійські діти
8. Чай по арабськи
9. Damascus international airport
10. Пекарня
11. Фабрика мила
12. Сирія з точки зору автолюбителя
13. В перукарні
14. Прогулянка вечірнім Алеппо
15. Квартал ковалів в Алеппо
16. Raqqa & Jabar
17. Дамаск, базар і секс меншини
18. Маядін
| [instagram-feed] |
22 коментарі “Чай по арабськи.”
турецькою теж чай)тільки там якесь знущання: турки п”ють той чай ледь не наперстками.але теж повсюдно
Шикарный репортаж! Аж чаю захотелось!
мені сподобався т.з. бедуінський чай – чорний з листками мармарейї і хабака (типа чебреця)
ага, вже третій раз зранку п”ю )
хм, не зустрічав такого… мабуть того шо до бедуїнів не заходив в гості )
чай хоч смачний? Схожий на поширений в нас?
чай як чай. я в тому не дуже розбираюсь )
Дякую за розповідь – цікаво!
вельмі цікава:)
Дякую! А чайничок який, майже як в моєму гуртожитку десь у 95-му році)
Гарний фотонарис про чаювання! Але ж який той чай солодющий по-їхньому виходить!!!
а не солодкого що не п”ють зовсім?
а тут в Індії всі пють “масала-чай”, що зроблинений з приблизною пропорцією 50:50 молоко-вода та ще й спеції додають
точно не пам”ятаю, но здається солодять всі. єдине шо частина кидає цукор в чайник, чачтина робить чай несолодкий а потім кидає цукор в стакан.
то азери п”ють несолодкий чай і заїдають його рафінадом.
і яке воно на смак?
Видно, що вгощали вас зовсім прості роботяги. ))
краще так як азери
а в офісах – ліптон із сухим молоком?
та таке :-/
пити можна, але треба відразу, бо через оду хвилину утворюється противна шкірка, же збирються всі спеції
солодкий????????????? брррррррррр
“стакан цукру на літр”
У такому чаї ложка, випадково, не стоїть?)))
не стоїть но тоне повільно :)