gryniuk.com
Переїхав в м. Покхара. Як і казали колєги, нічо особо цікавого там нема. Тут починаються і закінчуються всі треки в район Анапурни, багато хто відвисає після треку, та й по всьому. Чесно кажучи зараз важко зрозуміти тих, хто після треку сидить по тижню в Покхарі. Але то зараз, сам же я після ЕВС 5 днів в Катманду матрасив.
Далі путь лежав в місто Бандіпур. Приємне розслаблене місто, з гарною архітектурою. Не особо правда велике, так кілька вулиць, але акуратне і відносно чисте, що рідкість для Непалу.
Аеропорт Лукла (Tenzing-Hillary Airport) – один з найнебезпечніших у світі. В будь якому списку топ найнебезпечніших аеропортів, аеропорт Лукла присутній майже з 100% ймовірністю.
Наступного дня сходив на базовий табір Евересту (Everest Base Camp, EBC). ЕВС по більшій часті не природній хайлайт, а соціальний феномен. В сезон сходжень там збирається туєва куча народу зі всього світу. Виходить міжнародна мегатусовка.
Прямо під Горакшепом є гора Калапатар (5550м). З неї добре видно Еверест. Собсно вибрався ввечері на гору. Здуру зайшов не туди. Стандартне явище, гора може мати більше ніж одну вершину, найвища з них не завжди видима з самого початку.
Йду до села Горакшеп. Останній так би мовити населений пункт перед ЕВС.
День почався важко. Далися в знаки останні 2 дні біганини в околі 5000. Подумалось, що ще кілька днів підйому на 5000+ можу і не стянути. В голову лізла всяка фігня про виснаження і перевтому на висоті ітд.
