Переїхав в м. Покхара. Як і казали колєги, нічо особо цікавого там нема. Тут починаються і закінчуються всі треки в район Анапурни, багато хто відвисає після треку, та й по всьому. Чесно кажучи зараз важко зрозуміти тих, хто після треку сидить по тижню в Покхарі. Але то зараз, сам же я після ЕВС 5 днів в Катманду матрасив.
Як на мене, після Анапурни краще всього відпочивати в м. Бандіпур. 2 годиини автобусом, і тіш да гладь да благодать. Нема натовпів туристів, спокійно. Озера, парапланів і прочих можливостей потратити свої гроші правда теж нема, зато релакс повний. Ні, брешу, параплани в Бандіпурі таки є.
Набережна. Лейк сайд – по місцевому. Основний спот в місті.
Тут навіть шось можна зловити. Хз на скільки безпечно то потім їсти правда.
Черговий вигляд з вікна.
Сувенірки овер 9000.
Продовжую експерименти з місцевою кухнею. Не знаю шо воно і як називається, але Непальці полюбляють то їсти. Здалека на перший погляд ідентифікується як салат з мівіни. По факту крім мівіни, там ще повітряний рис, горох, арахіс олія та спеції. Подають його саме так, в розрізаному пакеті від мівіни, і їдять набираючи на картонну “ложечку”. На смак нічого особливого, сильно перчене, так і не зміг доїсти.
Ще лассі сподобалось. Щось середнє між солодким йогуртом та молочним коктейлем.
Слідкуємо за оновленнями “Непальського тревелогу” тут: https://gryniuk.com/category/podorozhi/південна-азія/непал/