Знову зачесалось в одному місці, потягнуло в гори. Часу залишилось близько двох тижнів. На великий трек не встигну, а от щось маленьке – запросто.
Погуглив, виявилось в околицях Покхари є кілька коротких треків.
Знову треба робити перміт. Благо в Покхарі є туристичний офіс. Крім перміту треба ще карточку ТІМS (Trekker information management system). Щось типу внесення тебе в базу даних трекерів, щоб знали що ти десь на маршруті. У мене вже бувТІМС з Евересту, але виявляється потрібно робити новий. ТІМС, бляха-муха, одноразовий, на один вхід в нацпарк, при вході на ньому ставлять штамп і все. Expired. От питання, якщо це реально тільки внесення в БД, чому не можна його зробити один раз і вказати всі треки по яких хочеш пройтись (плата за безпосередньо вхід в нацпарк (перміт), окремо).
В принципі нічого не мав би проти ще одного ТІМСа, якби він не коштував $20.
Ще фотографії на ті дозволи треба, 4 штуки. в мене не було жодної, усі залишив у Катманду. В результаті зняв 2 зі старого тімса з пермітом, ще 2 вирізав з ксерокопії паспорта. Не хотіли приймати, довго телилися, але вкінці-кінців прийняли ті що є.
Імхо єдине, що варто уваги в Покхарі – музей гір.
Багато цікавих артефактів з історії альпінізму. Найбільше заперла стара снаряга. Так судячи з вигляду, більш-менш адекватне спорядження з”явилось в японців в кінці 70-хх.
Ну і без Єті просто ніяк.
Порахував свої видатки. Виявляється Непал не така вже й дешева країна, як могло здаватися. На перміти і тімси пішло $110, квиток на літак Лукла – Катманду $165, віза $100. Ітого $375, наразі це третина бюджету перебування в країні. Є звичайно місця де можна жити за $10-15 за день, але разом з дорожчими місцями та разовими видатками назбирується сума ого-го.
Майже все своє трекінгове спорядження залишив в Катманду. Думав що після першого треку в гори більше не потягне. Довелося добирати частину в Покхарі. Найбільша проблема, по суті єдина проблема – взуття. При собі тільки кеди і сандалі, далеко не зайдеш.
Тому перш ніж виясняти що небудь на рахунок треку, пройшовся по магазинах на рахунок оренди шкарів. Багато магазинів дають туристичне спорядження в оренду, шкари не вийняток. $1,5 на день, і маєш тобі щастіє. Але не думайте, що можна знайти щось толкове, в кращому випадку потаскані брендові шкари, що котрийсь з туристів вирішив продати після треку, а так то китайські підробки. Ну і з розміри, як у нас на базарах, самі ходові розбирають. Словом, шкари не особо, але на кілька днів підійде.
Вечером гуляв по Покхарі. Є у них храм посеред озера (храм Бахаві), попереднього дня, там був треш і угар. Сьогодні ж, коли я туди добрався, тихо і майже ні душі. Жаль, хотів подивитись як непальці відпочивають. Сам храм нічого особливого, просто острів посеред озера.
До храму ходять спеціальні “пороми”.
Все серйозно, навіть спасжилети роздають.
В храмі хіба голуби.
Місцеві купують біжутерію.
Все, документи зробив, їду далі.
Вокзал на виїзді з Покхари.
Слідкуємо за оновленнями “Непальського тревелогу” тут: https://gryniuk.com/category/podorozhi/південна-азія/непал/