В плані кулфнарії, Шрі-Ланка – класична південна Азія. Хто був в регіоні, знайде для себе багато знайомого. Якщо ви вже були в Непалі, знайдете старий – добрий далбат. Хто мав можливість відвідати Індію, мабуть теж багато чого знайомого знайде.
Як і всюди в Азії, щоб знайти щось поїсти, достатньо пройтись 100 метрів по вулиці.
Рис з карі, по місцевому здається дал, блюдо, яке найчастіше можна побачитина столах ланкійців. Варений рис до якого на окремих тарілочках додаються сочевиця, карі, мариновані овочі, якась рибна заправка і ще купа всього. В кращих закладах кількість тарілочок з додатками доходила до 8. Кожен з додатків має якусь назву, але я навіть не намагався їх вивчити. Стандартно в комплекті тільки карі і сочевиця, решта хто на шо гаразд. Дають добавки скільки попросиш. Дефолтно страва вегетаріанська, курку карі, або рибу принесуть за додаткові гроші.
Як один з додатків, не можу не відмітити грильовані і засолені перчики чилі. Ніколи раніше такого не їв, досить смачне, і майже не гостре :)
Коту – ланкійський гамбургер. Нарізаний хліб – роті, перемішаниз овочами, м”ясом, спеціями, і всім решта, що в холодильнику було.
Кірібат – прямокутники з липкого рису, вареного на кокосовому молоці.
Хоппери (Hoppers) – млинці з кокосового тіста в формі чаші.
Вищезазначені наїдки продають в численних кафешках/ресторанчиках, чуть не на кожному кроці. Багато де є англійське меню з картинками, що значно спрощує життя. Багато де страви стоять на вітрині а-ля їдальня самообслуговування.
В кращих завєдєніях тарілки обгортають харчовим поліетиленом, щоб не мити. В ще кращих, замість тарілок слугують пальмові листя.
Загалом проблем з гігієною я не помітив, все що має митися, ретельно миється.
На вулиці, в достатній кількості, можна знайти трикутнички смерті (самса), і прочі тошнотіки. Того разу мені пощастило, але раз на раз не попадає…
Кондитерські вироби, різна кулінарія і випічка – ще один артефакт колоніального минулого. Європейці лишають по собі не тільки архітектуру. По всій країні знайдете багато маленьких кондитерських, з круасанами, рулетами пончиками та ін. В модній хіпстерській кафешці десь в Європі буде звичайно смачніше, але з поправкою на Азію, то цілком достойно.
Ну і звичайно море фруктів. хороших і різних. Порядок цін не пам”ятаю. Зрештою як не крути, всеодно дешево. Все крім яблук. Яблука тут не ростуть, доводиться завозити, відповідно дорогі.
Затаритись продуктами, крім базару, можна також в супермаркеті “Food City”, магазини цієї мережі є у кожному великому місті. В Коломбо є і кращі, але то тільки в Коломбо.
Алкоголь продається в спеціалізованих магазинах. Таяк я сам не п”ю (а п”ю коли не сам), з місцевого пойла нічого порекомендувати не можу.
Напитки прийнято пити через трубочку, і правильно, хз скільки поколіннь ланкійців пили з тої пляшки. Індійську манеру питтяя так і не освоїв.
Серед місцевих хімічних напоїв варто відзначити імбирну воду.
інші пости про Шрі-Ланку в мому блозі:
Шрі-Ланка для бекпекерів
Шрі-Ланка для бекпекерів. Транспорт і дороги
Шрі-Ланка для бекпекерів. Їжа
Шрі-Ланка. Руїни древніх міст: Дамбулла, Сігірія, Анурадхапура
Шрі-Ланка. Коломбо
Не туристична Шрі-Ланка: Джафна, Трінкомале, Баттікалоа
Шрі Ланка. Канді, чайні плантації та пік Адама
серія чорно-білих фото Шрі-Ланки:
Чорно-біла Шрі-Ланка. Частина 1. Коломбо, Дамбулла
Чорно-біла Шрі-Ланка. Частина 2. Канді, Джафна, Трінкомале
Чорно-біла Шрі-Ланка. Частина 3. Селище рибалок