Іран, транспортні питання. Як добратися до Ірану. Як пересуватись в середині країни.

Добирання до Ірану не саме тривіальне. Та й країна сама по собі ні разу не маленька, існує власна досить розвинута транспортна система з купою своїх же суто східних нюансів. Тому я виніс транспортні питання в окремий пост. Маю на дію матеріал буде цікавий не тільки тим, хто планує подорож до Ірану.

Як долетіти до Ірану

На переліт Київ – Тегеран зараз (осінь 2013) хороші пропозиції у Azal, $500 раундтріп з пересадкою в Баку.

Для перельоту Львів – Тегеран краще буде обрати Pegasus, можна зловити раундтріп за $450 з пересадкою в Стамбулі.

По землі в Іран можна попасти через Азербайджан, Вірменію і Туреччину. Для автостопщиків найбільш оптимальним варіантом буде попадання через Вірменію (Мергі – Нордуз).

Почивший в бозі Аеросвіт, мав рейси Київ – Тегеран, теж в околі $500 за раундтріп. Можна летіти також Turkish Airlines, але ціни там будуть в околі $700-900 за раундтріп.

Як пересуватися по Ірану, транспорт в середині країни

Транспорт в Ірані на стільки непристойно дешевий, що пересування автостопом стає більше справою принципу ніж економії. Загалом на скільки мені відомо, місцеві при всій своїй гостинності не дуже розуміють сенс автостопу.

Дальні автобуси

Міжміських автобусів багато, вони комфортабельні і дешеві. Ціни в околі $1 за 100 км (так 100, не 10). Якщо їхати з одного великого міста в інше, то можна приходити на вокзал в любий час, рейси по основних напрямках практично щогодини. В містах поменше варто уточняти розклад наперед.

Очікував на старі ушатані мерседеси 60-70хх років, натомість отримав нові Сканії з кондюками і прочими радостями жизні. Мало з того що перси в рейсовому автобусі збільшили відстань між сидіннями і збільшили нахил спинки, так ще й до всього зробили автобуси класу VIP в яких сидіння ще більші і по 3 крісла в ряд замість 4-х. Різниця в ціні між VIP і звичайним не більше 10-20%.

Міський транспорт

Система громадського транспорту у великих містах теж досить цікава. Скиньте наступний кусок тексту департаменту громадського транспорту, хай почитають, мо до них шо дойде.

Для всього міського транспорту єдиний проїзний у вигляді карти, на яку нараховуються гроші. “Чекінитись” треба на вході і на виході, плата знімається пропорційно до відстані проїзду. Якщо не чекінишся на виході, оплата знімається як за максимальну довжину проїзду. Продаються також разові квитки, вартість такого квитка рівна максимальній вартості проїзду.

Таксі

Якщо нема громадського транспорту, місцеві катаються на таксі, мало з того шо воно досить дешеве, так ще й напихають по 4 людини, і ділять ціну відповідно на 4-х. Моє хардкорне бекпекерсько – панківське нутро спочатку люто протестувало проти таксі. Але потім я порахував які смішні копійки то коштує і вирішив з тим змиритися як з необхідним злом. Вартість проїзду по місту в шаред таксі порядка $0,1-0,2 (10-20 центів). Декілька раз водії автобусів і шаред таксі відмовлялися брати в мене гроші, чи то через гостинність, чи то здачі не було, хз.

Декілька раз бувало, таксисти вирішували, що містер повинен їхати на таксі сам, і ніхто йому не повинен заважати. Доводилось їм пояснювати, що містер не буржуй, і хоче їхати зі всіма місцевими, причому разом взятими. Пояснюється просто, коли ти їдеш один в таксі, це називається “дар баст” дослівно закриті двері. Шаред таксі в свою чергу називається “на дар баст” – відкриті двері. Всі питання як правило вирішуються, якщо при посадці заявити водію, що їдеш “на дар баст”.

Реальна вартість таксі з аеропорту в любу точку Тегерану порядка $10, на інші суми не ведіться.

Залізничний транспорт

В основному залізницею є сенс користуватись тільки якщо ви принципово подорожуєте поїздами (зустрічав одного такого, що з Європи їхав в Гонконг поїздами). Поїздів поменше, користуватись ними не так зручно як автобусами. Схоже на то, що квитки на дальні поїзди дають по паспорту і треба пару годин стояти в азіатській черзі, в той час, як в автобус можна просто зайти, сісти і взяти квиток у водія.

Виключення – локальні ультрахардкорні електрички. Там з правилами простіше.

Локальний поїзд Андімешк – Доруд. В дорозі 7 годин, вартість $0,20. На думку путівників колія проходить через різні красиві каньйони. Якщо чесно, мене вони не особо вразили.

Та сама електричка. Після котрогось з тих кадрів мені безуспішно спробували набіть ліцо. Когось рознервувала камера, або сфотографував не того кого тре. Але всі якось самі заспокоїлись. На скільки я розумію, прийшов адекватний мужик і пояснив мєнєє адекватним, шо рухати білого містера не варто. Потім я роздав самим буйним по цукерці “Зоряного сяйва”.

Трафік, або як переходити дорогу в Ірані (і взагалі в Азії)

Мабуть всі вже 100500 раз чули, що правил дорожнього руху на сході в принципі не існує. Чути то одне, а переконатись в тому на власній шкурі, річ зовсім інша. Іран далеко не перша моя східна країна, я вважав себе більш-менш підготовленим до нюансів місцевого руху. На практиці виявилося дещо не так. Перші дні, мене чуть пару раз не хватив атак серця при переході дороги.

Згодом я таки відкрив для себе закони місцевого руху, і зараз відкрию його вам:) Основні принципи такі: водії та пішоходи, два паралельних світи що не перетинаються, і не взаємодіють один з одним (шляхом пропускання кого небудь на світлофорах чи пішохідних переходах).

Якщо хочеш перейти дорогу, просто йди, водії самі тебе побачать і об”їдуть. Навіть якщо здається, що машина (а частіше мотоцикл) рухаються на тебе, вони все одно повернуть і тебе об”їдуть.

Чого НЕ ВАРТО робити, так то зупинятись тупити посеред дороги, чекаючи поки проїде натовп машин. Натовп так і не проїде, а от водій, що їде на вас впаде в ступор і не знатиме що робити. Вони не звикли до пішоходів що стоять посеред дороги (навіть на роздільчій смузі).

Мотоцикли

Їх варто зазначити окремо.

Стара добра Honda CG 125, мабуть самий розповсюджений мот у світі, на них катає вся Азія і ще пів Африки.

Мотоциклосховище в Тегерані.

Їх багато, вони всюди і страшенно шумлять. В Тегерані через них весь час специфічний гул. Мотоциклісти наглі, їздять всюди де можливо, тому в деяких пішохідних зонах стоять спеціальні бар”єри.

Громадський транспорт і жінки

Старі міські автобуси були поділені на чоловічу і жіночу частини, зараз таке ще де-не-де трапляється, але дедалі менше.

В метро, два перші та два останні вагони кожного потягу теж позначені як жіночі.

Що це означає на практиці, та нічо особливого, тільки то, що в жіночі вагони не мають право заходити чоловіки, от і все. Жінка насправді може спокійно знаходитись в будь якому вагоні, чи на будь якому місці в автобусі.

Ще жінкам бажано не сидіти поруч з не знайомими чоловіками, тому в дальніх автобусах, де ніякого поділу на частини нема, часом бувають перетасовки. Пересаджуються доти, доки жінки не сидять, або по двоє, або зі своїми чоловіками. Якщо інакших варіантів не буде, попросять пересісти і вас, звичайно містера будуть пересаджувати в останню чергу, та й містер може вдати що не зрозумів і відморозитись, все залежить від того, на скільки містер вихований.

 

Інші пости про Іран
Іранська Віза. Як отримати візу Ірану?
Іран транспорт. Як добратись, як пересуватись в середині країни.
Іран, гроші, безпека проживання.
Іран Ісламська революція
Іранські курди
Іранські жінки. Про жінок в Ірані.
Іран. Геі, Стів Джобс і самогон