день четвертий. 12 липня
Зранку, в Полтавi, ми зловили водiя, який iхав… в Чертков (на кордоні України і Росiї за 700км). То був хороший дядько, вiн захопився iдеєю автостопу. В результатi кормив нас цілий день. Жив він в місті на самому кордоні. З боку України воно називалось Мілеве, з боку Росії – Чертков. Границя проходила прямо посеред міста, деякі вулиці були з одного боку наші, з іншого російські. Мешканці міста мали право вільно перетинати кордон.
Більшість мешканців Мілеве-Черткова успішно користалися з положення свого міста. Як правило перевозили товари з одної країни в іншу, і заробляли на різниці в ціні. Хто офіційно хто контрабандою. Наш водій не відставав від решти. Він був виробником якогось російського слабоалкогольного напою. Процес виробництва зводився до того, що на Україні оптом закуповували лонгеро-подібної бадяги, а в Росії пакували і клеїли етикетки. На той момент бізнес перебував на стадії зародження, тому оцінити його масштаби було важко.Потім той дядько помiг нам потрапити в Росію (клятi москалi не хтiли мене пропускати з нашим жовто-блакитним паспортом, довелось витягати закордонний). Під кінець зводив до себе додому, вже в Росії, ше раз накормив i вiдвiз за 50 км на трасу.Ми зразу ж зловили машину на Ростов, де була “забита стрєлка” з нашими. На трасi мене вразили блокпости. То не просто КПП то цiлий укрєпрайон, з траншеями, мiшками з пiском i БТРами. Вночi навколо них обростають кiлометровi колони вантажiвок, водiї бояться ночувати в полi. Ше там ведеться круглодобова торгiвля всiм чим хочеш. Такi штуки трапляються всередньому кожнi 100 км.
Більше тут:
Більше тут:
00. Вступ
01. Лет”с зе паті старт
02. Май діар Юкрейн
03. Велкам ту Раша
04. Автостопом по Кубані
05. На горизонті Кавказ
07. Владикавказ енд окрєсності
08. Всеще Владикавказ
09. Велкам ту Південна Осетія
10. Всеще Південна Осетія
11. Нарешті Грузія
12. Горі
13. Тбілісі
14. Фото з поїздки 2006 року
7 коментарів “частина 04. Велкам ту Раша. Автостопом по Росії.”
Ох інтріга нарастаєт!
нічо таг, цякаво :)
ето ісчо что, далі вопше зло!
Цікаво, що ви кажете водієві, коли зупиняєте? Поділіться досвідом, а то я кажу, типу немає грошей, треба їхати в точку Б, а потім вже в машині вигадую історію, чому немає грошей, чому я їду в точку Б, типу там всі гроші в друзів і таке інше
а я кажу правду :) нічо не вигадую. водії як правило розуміють :)
говорю шось в такому роді: Добрй день я мандрівник звітам-то, підвезіть мене будьласка безплатно в сторону туда-то.
А на мене в більшості випадків спочатку дивляться як на можливість заробити грошей, якось прийнято так у нас в центральній Україні, що підвезе сусід сусіда на 2км, а ти йому хоч 2грн , але заплати, і ці норми ввели саме ті, кого підвозять.
Коли є кажу, що немає грошей, або якщо пізно – то не має автобусів, то на мене дивляться з широко відкритими очима, не розуміють, як це людина може наважитися стопом їздити.
Казати, що їду стопом,а гроші є якось ще не приходилося, складеться таке враження, ніби нагло використовую водія.
Лише декілька раз траплялися водії, котрі самі знають, що таке стоп, ото з ними найбільш цікаво їздити.
якшо чесно не люблю по Україні стопити. в першу чергу через те шо не дуже цікаво.
а всякі там нюанси і філософію є гороші/нема, прийнято/не прийнято, я чомусь не сприймаю. якесь воно мені чуже :)