В неділю зранку ми з Мартою виїхали зі Львова, відносно просто зловили машину до Тернополя. Пан який нас підвозив, виявився досить цікавим, розказував про то, шо негри в США не працюють, і мають більше грошей, ніж ті шо весь час пашуть. Ше розказував, шо одного разу бачив як на якомусь вокзалі троє хачів били двох наших. Той звичайно не зміг пройти мимо, і поміг нашим потовкти хачів, тут раптом приїхав якийсь поїзд на який наші і втекли і той чувак залишився один проти трьох. Але все закінчилось благополучно.
По дорозі на Київ відбулось перше наукове харчування учасників експедиції. Десь в хмельницькій області ми натрапили на поле засіяне горохом… Звичайно ми не могли його обминути. Вантажівку чуть не розірвало. Мене від того гороху пару днів ковбасило.
Десь на глухій дорозі на під”їзді до Києва нас тормознула машина. Виліз якийсь переляканий циган просив літр бензини, підвалив ше один. Ми спостерігали за тим в дзеркала заднього виду, не знаючи шо від них чекати. В результаті вони злили літрів так 20. Як потім вияснилось циган з сім”єю втікав від Баронаю На радостях він подарував водію такий нефіговий перстень. Потім виявилось шо він ше й золотий. Я так і не поняв, шо то було, кажуть є такий лохотрон.
Вечером приїхали до Києва, де нас здибали журналісти “Сегодня”. Поки ми їм шось розказували і позували, до нас підійшло двоє дівчат: “…А ви автостопники… а ви кудись їдетете… а ми теж колись їздили” ітд., вони подарували нам йогурт, круто !!!
За допомогою Марти ми вписались до журналіста “5-го каналу”. Виявилось шо в нього вдома тимчасово переховується білоруський опозиціонер. Ну я вже зрадів, думав поспілкуюсь з продвинутими людьми. Але на момент нашого прибуття борець за “свабоду Бєларусі” був відсутній. Як виявилось, він ховався від переслідування у барах м. Києва. З”явився він тільки над ранок, на момент покидання мною вписки я бачив хібашо його п”яти.
Більше тут:
00. Вступ
01. Лет”с зе паті старт
02. Май діар Юкрейн
03. Велкам ту Раша
04. Автостопом по Кубані
05. На горизонті Кавказ
07. Владикавказ енд окрєсності
08. Всеще Владикавказ
09. Велкам ту Південна Осетія
10. Всеще Південна Осетія
11. Нарешті Грузія
12. Горі
13. Тбілісі
14. Фото з поїздки 2006 року
4 коментарі “частина 02. лет”с зе паті старт. Автостопом по Україні.”
ностальгічне фото, симпатично вийшло) вчора зі Львова до Вроцлава за 14 доїхав, на кордоні черг не було. але то не то, то не Схід
Чим тобі те фото ностальгічне? Воно доречі на Україні зроблено. Стараюсь шоб виставлені знимки ілюстрували той період, про який йдеться в пості.
дивно, що їхали через Тернопіль, а не Броди
бо першу машину на Тернопіль зловили :)