Бажання покататися де-небуть стопом, виникло після того, як познайомився з Андрієм Бандрівським, який проїхав так від Львова десь до Малазії, чи чогось в тому роді. Згодом
![[info]](http://stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
подав ідею проведення автостопних перегонів. Чим ми успішно і скористались. Підготовка, спонсори, пошук людей, журналісти, прес конференції, і купа всякої іншої бєлібєрди зайняла купу часу. Але врешті решт ми виїхали.
Частина “щоденників” наведених нижче була зроблена в дорозі, і до певної міри переповнена враженнями. Частина написана по замітках згодом після повернення. А більша частина з того всього не написана взагалі, але я сподіваюсь буде поступово виникати по мірі хронології викладення.
фото
Більше тут:
00. Вступ
01. Лет”с зе паті старт
02. Май діар Юкрейн
03. Велкам ту Раша
04. Автостопом по Кубані
05. На горизонті Кавказ
07. Владикавказ енд окрєсності
08. Всеще Владикавказ
09. Велкам ту Південна Осетія
10. Всеще Південна Осетія
11. Нарешті Грузія
12. Горі
13. Тбілісі
14. Фото з поїздки 2006 року
5 коментарів “частина 01. вот ві а гоінг ту ток ебаут”
блін заздрю!
давно хочеться автостоп відтестити. але на всі види екстріму невистачає часу і грошей :)
Дуже цікавить звіт, бажано з описом витрат та нюансів :)
Ну опис буде по ходу.
Скажу так суто для затравки, шо за весь час подорожі (3 тижні) потратив приблизно 40 баксів.
прікол :)
Ну чувак, хочу сказати, жгьот! =)
Але є одна неспівставочка: спочатку пишеш “я в парі з Мартою Пивоваренко”, а на другому фото – ти з якимось тіпом. Негоже читачів обманювати!
Дайош секс-аччьот про Марту! ;)
Втому пості картинки з фотосесії для журналістів (прикинь в нас навіть таке було). Чувак, це Юрко Хоркавий, кстаті студент МедУніверу, він не поїхав по бюрократичних причинах. Марта на фотках буде пізніше.