Трекінг в Непалі. Маршрути. Гірська хвороба. Акліматизація.

Щороку Непал відвідують кілька мільйонів туристів, майже всі заради трекінгу. За статистикою 70% ходить навколо Анапурни, 20% йде до базового табору Евересту, 7% Лантанг, ну і решта хто-куди. Якщо ви ходите в гори, і ще не були в Непалі, то мабуть як мінімум плануєте колись туди потрапити.

Маршрути

Непал пропонує нам багато варіантів маршрутів. На любий смак, фізичну форму і гаманець. Від супер простих треків до сходження на цілком складні перевали, від найвідоміших і найпопулярніших маршрутів до закритих територій з обмеженим доступом.

Докладніше розповім про основні треки. Про ті з них, які мені довелось пройти, можете більше прочитати за посиланнями.

Кільце навколо Аннапурни

Він же Annapurna Around Cirquit (AAC). Мега популярний маршрут. 8 з 10-ти моїх знайомих що були в Непалі ходили на ААС. Кажуть один з найкрасивіших треків у світі. Проходиться за 17-21 днів. Найвища точка – перевал Торонг Ла 5416м.

Наявність аеропорту за 3-4 ходові дні перед перевалом і дороги зразу за перевалом, дозволяє різко скоротити маршрут. Втім сенсу різати трек до кількох днів не бачу, весь цимес треку в різноманітності. Піднімаючись проходиш повз кілька кліматичних поясів, минаєш 4 регіони країни як з буддистським так і з індуїстським населенням.

Туристична інфраструктура на даному треку мабуть найбільш розвинута у всій країні, тим не менше автентичних сіл і справжнього життя тут теж достатньо.

Детальгий опис треку довкола Аннапурни.

Базовий табір Анапурни

Anapurna Base Camp (ABC). Поняття не маю навіщо взагалі туди йти, якщо є ААС, але чогось люди ходять. Єдиний плюс треку, що він короткий та відносно простий. Максимальна висота 4095м.

Японці на фоні Анапурни.

Горепані – Гадрук

Альтернативні зазви Anapurna Panorama, Poon Hill trek. Ще коротший і ще простіший трек. По складності десь як прогулянка вихідного дня по Карпатах. Максимальна висота 3200 (власне Пун хіл).

Акліматизація? Нєт, нє слишал.

Рекомендується в двох випадках, коли взагалі мало часу, і коли по причинах здоров”я на інші треки сходити не вийде.

Проходиться за 3-4 дні. Причому 2-3й день практично весь час видно масив Анапурни, а на 4-й день попадаєш в село Гадрук, одне з не багатьох не турстичних сіл на маршруті. Якби не дроти ЛЕП, важко було б визначитии яке там століття.

40 хвилин від села Гаднрук вже ходять джипи до Покхари.

На даному треку також видно масив Дхаулагірі.

Базовий табір Евересту

Everest Base Camp (EBC). Другий за популярністю маршрут. Розрахований на 12-14 днів. Найвища точка – гора Калапатар 5643м. Трек не стільки красивий, скільки відомий. Хоча краєвидів тут теж трохи є.

Апогей – сходження на Калапатар, гору з якої відкривається хороший краєвид на Еверест.

Сам базовий табір нічого епічного в плані краєвидів не представляє, просто купа наметів на льодовику. EBC – міжнародна альпіністська мега тусовка, більше соціальне явище ніж природнє.

Трек дорогий. По перше добратися до початку можна тільки літаком (м. Лукла), або тиждень йти пішки через гори, але це вже інший трек. По друге, всі продукти завозять теж тільки літаками. Розраховуйте на $30-35 на день.

По великому рахунку нічого складного в даному треку нема. Після висоти 3500 (Намче), денні переходи не більше 3-4 годин, і набір висоти в околі 400 метрів на день.

Детальний опис треку до Базового Табору Евересту

Гокіо

Альтернатива ЕВС. В принципі все те саме, тільки менше людей. В Гокіо також є гірка (Гокіо Рі 5360м) з якої видно Еверест, також є льодовик. Як бонус, чого нема на ЕВС – 5 озер.

Вид з хатки на попередньому фото.

Складність, максимальна висота, тривалість і ціна – приблизно такі самі як ЕВС. Починаються трек як і ЕВС також в Луклі.

Схід місяця над Еверестом. Краєвид з Гокіо Рі.

Кажуть з Гокіо Рі краєвид кращий ніж з Калапатару. З останнього добре видно по суті тільки Еверест і Лхотзе, в той час як з Гокіо Рі видно багато чого ще.

Детальний опис Гокіо треку.

Три перевали

Серйозні пацани йдуть на Три Перевали. Трек проходить найцікавіші місця нацпарку Сагарматха: Базовий табір Евересту, Гокіо, є можливість вискочити на кілька 5-тисячників. Точки маршруту, як ви вже здогадались сполучаються між собою через перевали, Конгма Ла 5535 м, Чо Ла 5420 м, Ренджо Ла 5345 м.

Без хорошого досвіду як мінімум зимових походоів туди потикатись не варто. Тривале перебування на висотах 5+ витримає не кожен.

Було б не погано йти на даний трек з гідом. Проблема не стільки в тому що не пройдете, як в тому, що заблудитесь і не встигнете пройти за день відстань між двома сусідніми селами. Накрайняк можна брати гіда перед кожним перевалом, до першого села за перевалом. В більшості сіл в околі перевалів доступна така опція: “гід/портер на перевал”.

По книзі проходиться за 20 днів.

Джірі – Лукла

Поки не побудували аеропорт в Луклі, трек до ЕВС починавсь з Джірі. Зараз 95% туристів летить напряму до Лукли.

Високих гір тут не дуже багато, так кілька 5-6-ти тисячників. Проте, є свої переваги і на цьому треку.

По перше, не погана акліматизація перед високими горами. Ви плавно виберетесь на 3500, проведете кілька ночей в околі 3000.

По друге, побачите справжнє життя, не для туристів. Так буде кілька сіл що живуть з туристів, але переважна більшість будуть звичайні, таксть без понтів. Хочете дізнатися як живуть прості люди, вам сюди. На треках в районі Евересту такого не буде.

Аеропорт Лукли. Фінальний чекпоінт треку.

Докладніше про трек Джірі – Шівалая – Лукла.

Закрті території

Непал відносно недавно, всього яких 30-40 років тому дозволив іноземцям приїздити в гості. Багато місць залишаються закритими, або з дуже обмеженим доступом і до тепер. Наприклад Верхній Мустанг, Манаслу, Долпо, та багато інших. Потрапити туди можна лишень в складі експедиції з гідом та при умові оформлення всіх документів (читай купивши дорогий перміт).

Мені випала можливість сходит втрек до закритої долини Наар-Фу. По суті, це відгалуження від ААС.

Монастир біля села Наар.

Докладніше про те як проходив трек в закриту долину Наар-Фу.

Фізична форма

Багато хто задається питанням: “Чи зможу пройти?”. Правильна відповідь – зможеш!

Для більшості треків не треба жодної підготовки. Якщо вам легко даються прогулянки вихідного дня по Карпатах літом, і ви можете самостійно нести свій наплічник – пройдете. Важко нести рюкзак, не проблема, теж пройдете, рюкзак за вас понесе портер.

Не можете йти, теж не страшно, завезуть на конях. На треку попадаються багато пенсіонерів котрим далеко за…, і нічого, проходять.

Насправді важливіша не стільки фізична форма, скільки моральна підготовка. Чи здатні ви нормально перенести всі “позбавлення дороги”?

Якщо ж ви маєте досвід зимових походів по Карпатах, або перегонів типу “Стежками Героїв” – можете їхати не вагаючись, все що в принципі треба знати, ви вже бачили і знаєте.

Є така думка, що перед треком варто побігати кілька місяців, абощо. Хибне твердження, я вам скажу, тренування збільшать витривалість, але аж ніяк не покращать адаптацію до висоти.

В мене от перед поїздкою форма відверто слабенька була. Хворів, пів року взагалі жодних тренувань. З ровера впав, потовкся, то навіть на ровері не їздив.

Гірська хвороба і решта зарази

При грамотному підході гірська хвороба вам не світить. Чіткі інструкції, що і як треба робити, вже були описані спеціалістами і неоднократно.

В двох словах:

повільний підйом

пити багато води

уникати перенавантаженнь

Деталі на Вікі.

Що я робив, щоб не зловити горняшку. Піднімався повільно по перше, не більше 500 метрів набору висоти за день. Днівки робив для акліматизації. Ну і води дудлив літра по 3 на день.

Основне, як на мене, це слухатись свого організму. Задихався – зупинись переведи подих. Втомився – відпочинь, якщо треба то навіть зроби днівку. Змерз – одягнись. Пересохло в роті – випий води. Йди вгору повільно, так щоб серце не виривалося бігти поперед тебе. Поняв, шо зірвав джекпот – ВНИЗ!!! Одним словом, дивись за собою і все буде.

Єдиний раз, мене нормально догнало, коли пройшов біля 20 км на 5+км.

Зацитую себе:

“Дихання, якби щойно пробіг 5 км. Часом паморочиться, не падаєш тільки завдяки трекінговим палкам. Головний біль. Ефект схожий на струс мозку. Коли різко крутнути головою, або скочити з каменя на камінь, сильно віддає в голові. Втома просто нереальна, розумієш, що спати вже точно сьогодні не будеш.”

Але спав того дня цілком не зле. Допомогла таблетка панадолу.

Одне з озер Гокіо. Десь тут я зловив вищезгаданий приход.

Я боявся гірської хвороби. Перед від”їздом переговорив зі всіма друзями що були в Непалі. Навіть планував маршрут не вище 4 км. Але в результаті жодних реально серйозних спецефектів спостерігати на собі не довелося.

Ще одна проблема – сухе повітря. Страшно пересихає горло, сухий кашель. Кілька раз прокидався вночі від того що пересохло в горлі. Потім для таких випадків тримав біля себе термос з чаєм.

Акліматизація. Як набирати висоту

Більшість людей спокійно може піднятися від 0 до 2500 метрів без жодної шкоди для здоров”я.

А як далі? – спитаєте ви.

А далі принцип простий, за день не більше 500 метрів підйому, плюс кожні 1000 метрів набору висоти – днівка.

За загальними правилами, різниця у висоті між місцями двох послідовних ночівок не повинна перевищувати 400-500 метрів. Причому за день можна забратися і вище, але на ніч спуститись так щоб різниця не перевищувала 500 метрів.

Тобто, припустимо ми спали на 3500, за день видерлись до 4200, на ночівку впали до 4000.

Як робив я? Дуже просто. Набирав висоту в середньому 400 метрів на день, плюс місця днівки вибирав так, щоб з них можна було робити акліматизаційні вилазки на кількасот метрів вгору. До 5000, жодних натяків на недостачу кисню в мене не було, та й після 5000 нічого так щоб аж дуже серйозного.

Зрештою що там вибирати, міста в яких всі проводять днівки і з яких роблять вилазки і так відомі: Намче, Гокіо, Горакшеп для ЕВС, Мананг для ААС.

Акліматизаційна вилазка чуть вище Намче.

Темп ходьби

Для чого/кого пишу конкретно цей абзац?

Багато людей з хорошою підготовкою по горах не ходять а бігають. Ну і я теж бігаю.

От що я вам скажу таварисчі, хочете бігати – бігайте по парку, по стадіону, по Карпатах накрайняк. Тут треба йти, причому повільно, скоріш за все, на треку ви будете раз в житті, тому дивіться і тащіться. Бігати будете по Чорногорі, чи де ви там вже 10 раз були. Толку вам з того, що пройдете маршрут на 2 дні швидше, чи обженете всіх портерів. Потім нічого не будете пам”ятати крім отої біготні.

Рекомендую дотримуватись темпу описаному в Лонлі Пленет. Ну може +/- одне село, щоб не зупинятись там само де натовп туристів.

Прийши швидше? От і добре, киньте рюкзаки в лоджі, пройдіться по околицях, вилізьте на найближчу гірку, загляньте в село 2 км від дороги ітд.

Я теж так перших кілька днів біг, потім попустило, благо трек довгий.

Ну і ще один нюанс, коней швидше забирає горняшка. Таяк кінь по інерції, на резервах організму, забіжить туди, куди нормальна людина підніматиметься довше відповідно акліматизується краще.

Яки на виході на льодовик Кхумбу. Десь 4900-5100.

Слідкуємо за оновленнями “Непальського тревелогу” тут: https://gryniuk.com/category/podorozhi/південна-азія/непал/