Дойшов до відносно великого села Горепані. Село розташоване в сідловині між двома хребтами. Звітамти відкривається гарний краєвид на масив Анапурна. Гест спеціально вибрав повище, щоб краще було видно.
300 метрів вище від Горепані є гора Пун Хіл. Власне заради неї, більшість народу в Горепані і зупиняється. З Пун Хіл відкривається краєвид на масив Анапурни і Дхаулагірі.
Велика клікабельна картинка.
Щоправда того дня Дхаулагірі ховалась в хмарах.
Підйом на Пун Хіл цивільний далі нікуди… Сходи, перила. Польські Бєщади згадалися. Будку з білетером на вході поставили, правда по факту будка була без білетера. І ще до того всього на вершині оглядову вежу збудували, метрів на 10 висотою. Нашо питається?
Просто неймовірна кількість японців. Відсотків 60-70 від загальної кількості трекерів. Де вони раніше були, чому саме тут, чому саме зараз? Сезон відпусток у них, чи що?…
А ще японці неймовірні фотодрочери. Такої кількості топової апаратури як у них, не бачив більше ні в кого. Куди діваються терабайти відзнятих ними фото? При таких розкладах, весь інтернет має бути ними завалений, і 100500 тищ виставок по всьому світу має кататись.
А так то цілком милі та приємні люди.
В черговий раз спостерігав як заходить сонце над горами. Як сонце замальовує поверхню гори спочатку в жовтий, потім оранжевий з переливом до фіолетового.
Якщо у вас не буде можливості подивитися на захід сонця над Еверестом, приїдьте хоча б сюди.
Слідкуємо за оновленнями “Непальського тревелогу” тут: https://gryniuk.com/category/podorozhi/південна-азія/непал/