В попередньому пості йшла мова про маршрути по Непалу та акліматизацію. Тут буде трохи практичних речей: сезон, ціни, проживання, харчування, та інші корисні речі.

Коли їхати

Непал має 2 трекінгових сезони на рік – березень – квітень і жовтень – листопад. Літом дощі, зимою відповідно холодно. Восени кажуть чистіше повітря після сезону дощів, і краще видно гори. Весною відповідно все цвіте.

Як на мене оптимальний варіант, їхати в кінці осіннього сезону. Менше людей, не дуже зимно. Якщо їхати кінці весни, є ризик напоротись на дощі.

Ціни

Переліт Київ – Катманду – Київ від Ейр Арабії $600-900 в залежності від сезону. По акції можна зловити за $450.

$40-50 перміти і ТІМС на один трек.

$300-350 переліт Катманду – Лукла – Катманду, якщо надумаєте йти в район Евересту.

На харчування розраховуйте по $25 на день для Анапурни, і $35 для району Евересту. Це тільки на харчування. За транспорт по зрозумілих причинах платити не доведеться. Житло $1-2-3, а якщо потогруватись, то й взагалі безкоштовно.

Їжа, та й не тільки їжа, чим вище,тим дорожче. Приблизно +$1 на кожен кілометр набору висоти. Причина – відсутність доріг, всі товари приносять на плечах портери, ато й взагалі вертольотом доставляють.

Непал, так виходить, ніразу не дешева країна. Є звичайно місця де достатньо $10-15 на день, але більшість часу ви проведете на треку, а там порядок цін інакший.

Віза

Віза Непалу робиться в аеропорту Катманду по прильоту. Вартість $25-100 в залежності від часу перебування (15 днів – 3 місяці).

Процедура отримання візи проста. В залі стоять термінали що сканують паспорт і фотографують вас. Далі в тому ж терміналі самі вводите додаткові дані. Мета візиту, професія ітд. В анкеті є поле щось типу “адреса приймаючої сторони”, вводите будь яку рандомну назву готелю з ЛП, можете самі придумати, вседоно ніхто перевіряти не буде (приклад Anapurna Trekkers Lodge. Thamel. Kathmandu). Відповідно “телефон приймаючої сторони”, пишете “000”.

В залі стоїть спеціально натренований непалець, що допомагає розбиратись з заповненням анкети.

Після того як анкета заповнена, термінал друкує бланк, йдете з тим бланком до візового офіцера, платите візовий збір, і вот оно щастіє!

Черг помічено не було, процедура зайняла 20 хвилин.

Для отримання візи в аеропорту фото не потрібно.

ТІМС і перміти

Для виходу на трек вам потрібно 2 документи. Безпосередньо сам перміт для входу в нацпарк, і ТІМС (Tracker’s Information Management System).

І одно, і друге робиться в Катманду в Nepal Tourism Board (інша назва ACAP office). Тімс вартує $20, перміт $20-30 в залежності від треку. Робиться за 30-40 хв взалежності від черг. Потрібно 4 фотографії паспортного формату. 2 на ТІМС, 2 на кожен перміт.

Є зони з “закритим доступом” перміт туди вартує $100-500, залежно від маршруту.

Офіс працює 3 8:00 і вроді до обіду. Я прийшов на 10:00, черг не було взагалі. Кажуть в сезон треба приходити перед відкриттям, щоб зайняти чергу.

Як добратися? З Тамелю 20-30хв пішки. З інших частин міста, на таксі, говорите “Nepal Tourism Board”, таксисти мають знати. На маршрутках, їдете до “Old bus park” (Purano bus park, Ratna Park), то 200 метрів від офісу.

Кажуть перміт і ТІМС можна оформити при вході в парк (підтверджено як трекерами так і працівниками чекпостів), але краще перестрахуватись і оформити документи наперед в Покхарі або КТМ. Нема гарантії, що в один день документи на вході не перестануть оформляти.

Також можна зробити в Покхарі (підтверджено мною).

В дорозі

Гроші

Перед виходом на трек наміняйте гроші. З розрахунку мінімум $25 на день для Анапурни і мінімум $35 на день для Евересту.

Може то і звучить дико, міняти зразу $500-600, але як закінчаться рупії посеред дороги, то ті бакси вам не сильно поможуть, поміняти можна від сили в одному – двох містах на треку, то по перше. По друге, курс там буде гірший ніж в Катманду.

Житло

Непальські лоджі ніщо інше як варіації на тему азіатської чайхани. Забігайлівка для портерів де нічліг входить у вартість вечері. Велика кімната з примикаючими до стіни широкими лавками по периметру, коло них столи. Ще пічка на коров”ячих кизяках по центру. Поїв, зразу на лавці і спиш, класика жанру.

Потім вже для трекерів прибудували другий поверх з окремими кімнатами, бо як спати на лавці їм както не понятно.

В не туристичних районах, або в суто портерських лоджах до сих пір сплять на лавках. Навіть на треку часом попадаються лоджі, де власники сплять на лавках, бо звикли так.

Оскільки початкова бізнес модель передбачала заробіток в основному на їжі, то за кімнати гроші беруть цілком символічні $1-3.

Можна торгуватись: “сплю у вас безкоштовно, але харчуюсь 3 рази”, як правило таке проходить.

Кімнати в основному такі собі, переночувати і піти. Шпари в вікнах. Постіль не дуже чиста. Опалення не передбачено. Розеток теж нема. Попадаються правда цілком пристойні, але то швидше винятки.

Тепер правда з”являються luxury лоджі, з опаленням, чистою постіллю та ванною з гарячим душем. Але й ціна там ні разу не $3, а $30-50 в середньому.

Стікери експедицій. Наступного разу зроблю собі щось таке.

Не рідко власники лоджів мають саме, що не на є пряме відношення до альпінізму. Багато де ви побачите такі от красиві таблички – сертифікати про сходження на вершини. В одному з лоджів я нарахував 12(!!!) сертифікатів про сходження на Еверест, і ще вагон “по мєлочі”.

Їжа

Як вже було сказано раніше, чим вище тим дорожче. В середньому +$1 на кожен кілометр підйому. Якщо на треку Джірі – Лукла на їжу йшло в околі $12 на день,то на EBC готуйтеся віддати $25-35. В долині те все саме коштує в основному $1-1,5.

Меню у всіх лоджах згрубша однакове:

Дал бат – рис з бобовою підливкою і карі. Ціна від $3 до $7.

Момо – щось типу пельменів приготованих на пару з різною начинкою. Аналог манти і хінкалі. Ціна $3-5.

Момо – enterprise edition.

Спрінг роли – великі пироги з тіста з начинкою на вибір. Ціна $4-6.

Набір супів з консервантів. $2-3.

Рис в різних конфігураціях.

Момо десь біля Анапурни.

Шерпи ще багато картоплі їдять. В них є щось типу наших дерунів, але в меню цього майже не зустрічав.

Також багато західних страв.

Чай на треку від $0,5. Можна замовити “small pot” то літровий термос, по ціні 3-4 кружок. Цікаво, що коли замовляєш “small pot” в районі ЕВС, то приносять літровий термос, в районі Анапурни аналогічне замовлення викликає маленький півлітровий чайничок.

Як варіант взяти з собою газовий пальник. Дозволить зекономити 15-20% на вартості гарячих напоїв.

Економити на їжі не сильно вийде. Продуктів на весь трек на собі не потащиш, та й в туристичних селах їх не особо то і знайдеш щоб купити. В багатьох лоджах прямим текстом написано: “якщо ви не харчуєтесь в нас, плата за кімнату $20”.

Готувати їжу самому на треку – відверте жлобство. Так хіба москалі роблять. Якщо вже вариш гречку на примусі, то й спи в палатці.

Можна (і треба) набрати з собою снікерсів, сухофруктів і прочих ніштяків, для перекусу.

Самса/самоса/самбусай – all over the Asia. Внизу різноманітність їжі на порядок більша, та й ціни не так кусаються.

Вода

Вода – окрема тема. Пити ви будете багато, в середньому до 3 літрів на день.

Якщо в Катманду літрова пляшка води вартує $0,20, то в Намче її ціна вже $1, в Горак Шепі так взагалі просять $2,5.

Вихід – таблетки для дезінфекції води. Я просив в лоджах води яку п”ють місцеві, кидав туди таблетку і пив, вроді живий.

На треку в околі Анапурни стоять апарати для очистки води. Вартість літра $0,6-0,7.

Особиста гігієна

Вода в Непалі буває двох видів, холодна така, що кості ламає, і холодна що можна терпіти. Гарячий душ існує у вигляді додаткової платної послуги. Ціна від $1до $5 в залежності від треку.

Поняття “гарячий душ” – ніразу не чітке. В одних лоджах тобі принесуть відро з теплою водою, в інших заведуть в кімнату з газовою колонкою.

Якщо пощастить, в лоджі буде сонячний нагрівач води. Десь ближче до кінця світлового дня вода прогріється найбільше, приблизно до стану “літній душ”. Але тепла вода має властивість швидко закінчуватись. По перше остигає, по друге, не ти один такий умний просік фішку, нема дурних.

Помитись зранку теж буває не просто. Крім того що вода льодяна, вона ще й не рідко замерзає в кранах.

Беріть з собою запас вологих серветок. Реально багато візьміть, знадобиться.

Що брати з собою

Багато речей на треку просто не буде. А що буде, то по дуже непристойних цінах.

Весь асортимент товарів в магазині.

В першу чергу треба набрати снікерсів/цукерок/печива/сухофруктів, перекус на день одним словом. Що можна з”їсти під час денного переходу.

До прикладу середня ціна снікерса на треку $1,7-2. Поповнити запас снікерсів можна в Намче, там вони всього на $0,05 дорожче ніж в Катманду.

Туалетний папір і вологі серветки. В лоджах туалетного паперу нема, непальці ним не користуються. На треку за рулон паперу просять $2,5, за маленьку пачку серветок взагалі $3.

Таблетки для очистки води. В Катманду $1,3-1,5 за 50 шт (найдешевше в Тамелі в супермаркеті Shop Right).

Діамокс – ліки від гірської хвороби. $1,5 за 10шт.

Зв”язок та інтернет на треку

Інтернет на треку. Глобалізація добралась і сюди. Більшість лоджів у великих селах мають супутниковий інтернет. Ціна всюди різна $1-5 за анлім залежно кому скільки в голову взбреде. Я користувався їхнім нетом тільки коли залишався на одному місці на кілька днів. Можна торгуватись, якщо лишаєшся на кілька днів ціна суттєво падає. Якість щоправда не сильно радує. Особливо коли вечером всі трекери постять фоточки в ФБ.

70% треку мають покриття місцевих мобільних операторів. В деяких селах покриття не стабільне. Місцеві знають точки де “ловить” добре.

У найбільших селах (Намче, Лукла, Горакшеп, Мананг, Муктінатх) взагалі є 3G.

Я купив в Катманду місцеву карту NCELL і передплатив 1ГБ трафіку. Для зв”язку з домом достатньо (для отримання місцевої сімки потрібен паспорт і 2 фото, ціна $10-15).

В деяких глухих селах краще тягне NTC (Namaste).

Електрика, зарядка девайсів

В Непалі взагалі проблеми з електроенергією. У великих містах відключають за графіком 2 рази на день. В моєму готелі в Катманду, на стіні була роздруківка, в який день, о котрій годині вимкнуть світло. Кажуть є навіть android аплікуха, яка  попереджає коли вимкнуть світло.

В більшості лоджів розеток нема, тільки лампочка і вимикач. Зарядка чого небудь – додаткова платна послуга ($1-3 за годину, $3-5 повна зарядка).

Дане обмеження можна легко обійти. В місцевих магазинах продається патрон-розетка, у нас називають “жулік” ($0,3). Дозволяє під”єднувати розетку до патрону лампи.

Цоколі в ламп у Непалі не такі як у нас. Їх взагалі тут кілька різних стандартів. Для випадку, коли патрон не співпадає з цоколем мого “жуліка”, я мав 2 метри дроту з крокодилами на одному кінці з розеткою на іншому. Викрутив лампу, прикрокодилився, і маєш щастіє. Дякую мамо з татом, шо ви інженери!

Тут була розетка, але не підійшла вилка. Довелось розібрати і прикрокодилитись.

Квест з зарядкою не вдалося вирішити лишень для одного випадку, коли село не електрифіковане. Комунізм, лампочка Іліча, тут світить далеко не всюди. Там, де не добрались ЛЕП, використовують сонячні батареї. Вольтаж в такій мережі не дозволяє зарядити пристрої розраховані на 110-220В. Доводилось економити заряд. Благо, мав 2 акума для ф-та.

Поки що все, якщо що згадаю, допишу. Сподіваюсь ознайомлення з цим матеріалом зробить ваше перебування в Непалі простішим, дешевшим, і принесе більше приємних вражень. 

Слідкуємо за оновленнями “Непальського тревелогу”:
https://gryniuk.com/category/podorozhi/південна-азія/непал/