Що їдять в Африці? Канєшноже банани. Багато їх тут, хороших і різних, печені, тушені, пюре ітд. Готують то все з зелених бананів, які називають матоке. Також присутні картопля в кількох іпостасіях. Дефолтне ім”я “картопля” в них зарезервовано за бататом (солодка картопля), а звичну нам картоплю в Уганді чомусь називають “ірландською”. Також є ще кілька крохмаломістких овочів, назви яких я забув, але то не важливо, бо основний гарнір – картопля і банани. Написав цілу оду присвячену бананам.
Гарніри – гарнірами, але без м”яса нікуди. Тут теж до кольору до вибору, люба +/- пристойна забігайлівка запропонує вам мінімум 4 види, телятина, свинина, курятина, козлятина. Це все здебільшого тушать під різними соусами. Рекомендую звернути увагу на арахісовий соус, в нас такого я не зустрічав. Смажать хіба курятину, їдять то потім з картоплею фрі, яку в свою чергу називають чіпсами.
Значно вплинули на місцеву кухню індуси (зрештою не тільки на кухню вони вплинули). Найбільш яскравий кулінарний спадок від індусів – масала – чай з молоком та спеціями. В Уганді його подають в основному з імбирем, і називають – “африканський чай” вай пачєму?. Також присутні чапаті – індійські хлібці. Ну і само собою самбус, трикутний пиріжок з бобовою начинкою, самса в локальній інтерпритації. Самсу довелось зустрічати мабуть всюди від Африки до Південно Східної Азії.
Фруктів багато. Банани знову ж таки, ананаси, манго, папая, джекфрут, авокадо (не впевнений чи це фрукт). Манго та авокадо суттєво дешевші ніж у нас, банани з ананасами дешевше десь в 1,5-2 рази.
Базар в Масінді.
Все по 1000 шилінгів.
Алкоголь
Угандійці знають толк в пиві, є кілька цілком достойних сортів, найчастіше ми пили Nile Special. Guinnes місцевого розливу теж не поганий. Як дешевий варіант Eagle. Середня вартість пива 2500 шилінгів, плюс 1000 шилінгів пляшка. Треба, або мати пляшки на обмін, або пити пиво на місці, або доплачувати. Скляну тару бережуть, бачив як порожні пляшки доправляли човнами з островів на “материк”.
Ми називали це “обід колонізатора”.
Все ж гран прі даної поїздки належить руандійському Primus.
З міцніших напоїв є джин Uganda Waragi та бренді Honey Dew.
Є ще море різного іншого чорнила котрого спробувати не довелось, зрештою алкотреш не був основною метою поїздки. Нє, брешу, в Руанді пробували якусь місцеву брагу, на смак як попіл від цигарок з лимонним соком. Таке противне, аж очі з орбіт вискакують.
Заклади громадського харчування
Харчевні в Уганді бувають двох типів: пролетарські і зовсім пролетарські.
Пролетарські це такі, в яких є меню і столики. По суті, звичайні собі кафешки різної степені задрипаності. Готують там кілька варіантів м”яса, у вартість якого входить гарнір на вибір. Можна попросити кілька видів гарніру. Поїсти там вартувало $1,5-3 на людину.
В зовсім пролетарських таких благ нема. То як правило сараї без оголошень без нічого, невідомо де заховані, місце розташування відомо тільки місцевим. Столиків нема, всі сидять на лавках за одним великим столом. Готують там тільки одну страву, як правило сам гарнір без нічого, типова страва – тушені банани з фасолевою підливою. Вартує то все, по зрозумілих причинах менше $1.
Зовсім пролетарський “ресторан”, і основне блюдо – тушені картопля і банани під фасолевим соусом.
А тут ціла лінійка хардкорних ресторанів.
Їли ми і в одних і в других, жодних проблем зі шлунком не було.
Є ще ресторани з європейськими стравами для містерів і мажорних негрів, але тоне наш рівень, ми їх не відвідували. Відносно не дорого європейську їжу можна скуштувати в гестхаусах, але моя вам порада, краще харчуйтеся поза готелями.
Доречі, як і багато де в Азії, кожна придорожня харчевня гордо іменує себе – “ресторан”.
Придорожня їжа
Дальні автобуси роблять зупинки на перекус.
На зупинці автобус обліплює натовп з грильованими бананами, шашличками, чапаті, самсою та фруктами.
Банани та шашлички печуть прямо при дорозі, і на них падає вся пилюка Африки, тому їх пробувати ми не ризикували. Чапаті та самсу теж підозрюю печуть десь поруч, але їх одразу ховають по коробках, або фасують в поліетиленові пакети, ми часто їх купували і жодних проблем зі шлунком не отримали.
Ще трохи вуличної їжі на останок.
Вид на “шашличну” з балкону нашого готелю в Кампалі.
Продавець пригощає дівчинку чапаті.
Інші пости про Уганду:
Уганда часина 1. Віза, житло, транспорт.
Уганда часина 2. Їжа та Алкоголь.
Уганда часина 3. Національні особливості.
Уганда часина 4. Найцікавіші місця.
Сподобався пост, поділись з друзями, або підпишись на розсилку.
3 коментарі “Уганда частина 2. Місцева їжа і алкоголь.”
[…] про Уганду: Уганда часина 1. Віза, житло, транспорт. Уганда часина 2. Їжа та Алкоголь. Уганда часина 3. Національні особливості. Уганда […]
[…] готельні ресторани, читай хєрова європейська їжа, або місцевий ультрахардкор. До найближчого міста […]
[…] про Уганду: Уганда часина 1. Віза, житло, транспорт. Уганда часина 2. Їжа та Алкоголь. Уганда часина 3. Національні особливості. Уганда […]