Турецький Курдистан

There’s no spoon ((с) Морфєй). Нема ніякого Курдистану. Так скаже майже кожен турок. По суті турецький Курдистан територія достатньо нечітка і ефемерна. В з точки зору турків – Курдистану не існує, з точки зору курдів, це приблизно як: “Україна від Сяну до Дону”. Тим не менше, хочеться цього туркам чи ні, він таки є.

Після WWI, Ататюрк вирішив зліпити з балагану, що представляла собою Османська Імперія щось єдине, заборонив користуватись будь якими мовами крім турецької. За його задумом, через покоління мала би виникнути моноетнічна нація. Зрозуміло, деякі народи що входили до складу імперії цьому пручались. Найбільше вірмени у курди. Вірменів частину відселили, частину знищили, частина утворила Вірменську РСР. Курдам повторити фінт вірменів не вдалось, хоча щось там для зближення з СРСР і створення своєї соц. республіки робилось.

Ататюрк, він як Ленін, “жил, жив, і будєт жить”.

З більшою чи меншою інтенсивністю, частина курдів опирається дотепер. Час від часу розстрілюють когось з турецьких військових, турки взамін бомблять уявні і не уявні бази бойовиків РКК (Курдська Робітнича Партія).

Декілька років тому, в дтп потрапила машина. В цій машині знаходилися один з командирів РКК, та двоє зі старшого офіцерського складу поліції та армії. Після цього з”явилися думки, що РКК фінансується армією. В принципі версія не безпідставна. В Туреччині дуже сильні позиції армії, по суті країна контролюється армією, і щоб чимось оправдувати повноту своїх повноваженнь, військовим треба було придумати собі ворога. Ним стала РКК.

Не мені судити на скільки це правда, але вроді все логічно.

Простим людям на політичні інтриги згрубша пофіг, всі хочуть жити в мирі.

Чим дальше на схід, тим більше відчувається Азія. Замість модернових турецьких міст все частіше попадаються стандартні арабські бетонні коробки. Сміття теж побільше.

Чіткої границі Турецького Курдистану нема, так орієнтовно десь на сході.

На околицях Діярбакиру (“столиця” Турецького Курдистану) в ночі шляються бикуваті малолєтки. Нічо в принципі небезпечного і страшного, но враження не дуже. Потім дізнався, що Діярбакир рахується бандитським містом.

Відчувається мілітаризація регіону, хоча й не дуже нав”язлива. Багато блокпостів, військова техніка та люди з автоматами – звичайне явище. Тим не менше, як мінімум по відношенню до іноземців, військові ведуть себе коректно, жодного дискомфорту через них я не відчув.

Курди візуально досить сильно відрізняються від турків. Турки, особливо з заходу при певних наближеннях схожі на мешканців східної Європи. Курди більше схожі на арабів.

Курди.

Ще один курд.

Мечеть. Мінарет з металевих бочок.

Попадаються такі от екземпляри.

Мотоцикл називається “Masha”.

Стоп дуже хороший. Турки і Курди розуміють сенс слова “автостоп” (отостоп по їхньому). На великих трасах стоїш в середньому не довше 20-30 хв. На глухих дорогах зупиняється 9 з 10-ти машин. Правда часом на машину доводиться чекати більше години.

Що буває, якщо довго чекати машину, і нема чим зайнятись.

Що радує, майже в кожному селі є кебабна лавка і дешевий готель.

Харчевня в селі.

Село Кебан.

Тусовочна точка. Тут вечорами люблять збиратись чоловіки. П”ють чай, грають доміно.

Захід Туреччини ближче до Європи, чим далі на схід, тим більше Азії. Туреччина не така вже й попсова, як може здатись на перший погляд.

інші пости про Туреччину:

Туреччина. Перші враження
Археологічний музей Стамбула
Автовокзал в Анкарі
Метро в Анкарі
Анкара. Мавзолей Ататюрка
Кападокія. Гореме
Кападокія. Долина Кохання
Турецький Курдистан

Інші пости про курдів і Курдистан:

Іракський Курдистан:
Перший день в Іракському Курдистані. Захо
Іракський Курдистан. Ербіль
Цитадель в місті Ербіль
Іракський Курдистан для автолюбителів
Іракський Курдистан. Путівник

Курди в Ірані