Дедалі частіше туристи палять вогонь не заради приготування їжі, а суто заради романтики, щоб посидіти вечером біля багаття. Їжу готують на принесених з собою пальниках, так і простіше і швидше. Оскільки на ринку доступно кілька принципово різних типів пальників, виникають спори на рахунок того, котрий з них все ж таки кращий. За багато років, що ходжу в гори, мав можливість спробувати на практиці майже всі існуючи типи, від старих радянських взривпакетів/смерть туриста Шмель, то сучасних Jetboil і іже з ним. В цьому пості розкажу про свій досвід використання різних типів пальників, і якій з них на мою думку таки кращий.
Позначка: спорядження
Ви мабуть бачили вже мільйон статей подібного змісту. Правда тут є нюанс. Більшість авторів пишуть не на основі власного досвіду, а керуючись тим, що “Google Play” видав по тегу “travel”. Їздили вони максимум з дому до офісу, і що може дійсно згодитись в подорожі, уявляють доволі приблизно. Одразу уявляю себе in the middle of nowhere, в горах Паміру біля Афганського кордону наприклад, з аплікухою tripadvisor, чи чимось ще більш безтолковим.
Трек Джірі Шівалая Лукла – класичний маршрут. До появи аеропорту в Луклі, всі експедиції на Еверест і треки до базового табору Евересту починались тут. Маршрут хороший з багатьох причин. Плавний набір висоти дасть вашому організму гарну можливість акліматизуватися перед вищими і складнішими треками. Але найголовніше тут, це можливість зануритись в реальну атмосферу непальської провінції. На відміну від більш популярних трекінгових районів, де все крутиться навколо туристів, тут все по справжньому.
Мабуть один з найкрасивіших, і точно найвідоміший трек у світі. Якщо слова Ірвін, Меллорі, Месснер, Західний Цирк ітд, викликають у вас мурашки по шкірі, то вам точно сюди! Тут все крутиться навколо альпінізму та його подекуди драматичної історії. Майже в кожному лоджі, на самому видному місці, там де у нас вішають ікони, ви побачите сертифікати про сходження на 8-тисячники, а подекуди й не один десяток сертифікатів.
Проїхатись в автобусі для місцевих було хорошою ідеєю. Такс-ть ближче до народу. Колорит аж зашкалює. Постійно хтось заходить і виходить, в одному селі грузять на дах мішки, в сусідньому розгружають. Людей битком. У всіх сумки. Добре що не кури й кози, чув і таке було. Люди ходять по чужих сумках, в кращому випадку сидять на них. Цілком пристойна з вигляду сумка до кінця поїздки стає “як земленька свята”, добре що я запихнув рюкзак в багажне відділення.
По приїзді питали мене друзі, чи я брав з собою в Непал кішки та льодоруби? Чогось люди думають, що трекінг і альпінізм то те ж саме. Тому вирішив написати окремий пост про те, що брати на трекінг в Непал. Все ж таки, то не зовсім стандартний похід в гори. Тому й вміст рюкзака відрізнятиметься від того, що ми пакуємо, коли скажімо їдемо на вихідні на Петрос. Можна взяти щось важке і не потрібне, а можна забути щось дуже важливе.
Коли будучи студентом, починав подорожувати, мав здоровенний ватний спальник, на пів рюкзака. Рюкзак власне теж не з кращих. Взагалі все спорядження було або ще радянське, або знайдене на секонді імпортне б/у. От і доводилось тягати на горбі купу всякого старого барахла. Коли бюджет поїздки складав 2 стипендії (в околі $50), про нормальне спорядження не йшлося. Згодом, коли щось зношувалось, купував нове, дещо краще, але на масу то впливало не сильно. Зараз 90% вмісту рюкзака оновилось, але звичка тягати різні, як мінімум не оптимальні речі залишилась.