Якщо трек до базового табору Евересту занадто складно / страшно / людно, то вам пряма дорога на Гокіо. Можливо з Гокіо Рі роздивлятсь Еверест не так добре як з Калапатару, зато тут є те, чим трек до ЕВС похвалитись не може – 6 фантастичних високогірних озер.
Позначка: південна азія
Трек Джірі Шівалая Лукла – класичний маршрут. До появи аеропорту в Луклі, всі експедиції на Еверест і треки до базового табору Евересту починались тут. Маршрут хороший з багатьох причин. Плавний набір висоти дасть вашому організму гарну можливість акліматизуватися перед вищими і складнішими треками. Але найголовніше тут, це можливість зануритись в реальну атмосферу непальської провінції. На відміну від більш популярних трекінгових районів, де все крутиться навколо туристів, тут все по справжньому.
Мабуть один з найкрасивіших, і точно найвідоміший трек у світі. Якщо слова Ірвін, Меллорі, Месснер, Західний Цирк ітд, викликають у вас мурашки по шкірі, то вам точно сюди! Тут все крутиться навколо альпінізму та його подекуди драматичної історії. Майже в кожному лоджі, на самому видному місці, там де у нас вішають ікони, ви побачите сертифікати про сходження на 8-тисячники, а подекуди й не один десяток сертифікатів.
Прямо під Горакшепом є гора Калапатар (5550м). З неї добре видно Еверест. Собсно вибрався ввечері на гору. Здуру зайшов не туди. Стандартне явище, гора може мати більше ніж одну вершину, найвища з них не завжди видима з самого початку.
Проїхатись в автобусі для місцевих було хорошою ідеєю. Такс-ть ближче до народу. Колорит аж зашкалює. Постійно хтось заходить і виходить, в одному селі грузять на дах мішки, в сусідньому розгружають. Людей битком. У всіх сумки. Добре що не кури й кози, чув і таке було. Люди ходять по чужих сумках, в кращому випадку сидять на них. Цілком пристойна з вигляду сумка до кінця поїздки стає “як земленька свята”, добре що я запихнув рюкзак в багажне відділення.