В планах на той день було відвідати Бхактапур – ще один прригород Катманду. Але друзі сказали, що вхід на тамтешню площу Дурбар коштує $15, то я вирішив відкласти Бактапур до кращих чаів, натомість отглянути храмовий комплекс Пашупатінатх.
Ніразу не пошкодував, воно того вартує, навіть попри те, що за відвідини просять $10.
Пашупатінатх – здоровенний комплекс індуїстських храмів. Мавпи, ступи, все таке. А ще там спалюють покійників. Місце надзвичайної енергетики.
Вздовж одного берега річки розташовано десяток “столів” для погребальних кострів. Процес іде практично безперервно.
На одному “столі” догорає багаття, на іншому складають дрова, ще на іншому вже все готово і проводять останні обряди.
Когось хоронять простіше, для когось, видать сильно важного, будують ціле ложе з квітів і приганяють оркестр.
З протилежного берега то все добре видно, і за похоронами великої шишки буває спостерігає здоровенний натовп.
99,9% місцеві до речі. Не розумію який інтерес місцевим за тим дивитись, ну да ладно, то їх справа.
Дим від багаття несе на протилежний берег, на “глядачів”. Запах паленої плоті не з приємних, але як то кажуть нічого критичного, приблизно як смалена курка.
Я б не радив наближатися до похоронних процесій з фотоапаратом. Як мінімум з поваги до людей. Ну і ще відгребти тягла від родичів можна.
Підготовка погребального вогнища.
У верхній частині комплексу Пашупатінатх спокійніше, можна відпочити і переварити враження.
Один з входів. Все охороняється. Просто так просочитись не вийшло.
Перед входом продають погребальні аксесуари.
Кажуть те місце погано впливає на техніку, у мене в той день навернувся на бетон один фотоапарат, в іншому порвалась плівка.
Провів там добрих 2 години практично стоячи на одному місці. Враженнь “више криши”, тепер ще й таке бачив…
Виявляється вже місяць в Непалі. Вот тє раз, як швидко час пройшов. Ніби тільки вчора приїхав. За той період отримав море вражень, водночас, таке відчуття, що не бачив навіть десятої частини.
Не так давно, на огляд країн розміром з Непал, мені достатньо було 5-7 днів. Якщо десь залишався днів на 10, то взагалі думав, що в кожен куток заглянув. Довше двох тижнів підряд в жодній країні не провів. А тут просидів місяць, і розумію, що нічого ще толком не бачив…
Слідкуємо за оновленнями “Непальського тревелогу” тут: https://gryniuk.com/category/podorozhi/південна-азія/непал/