Для більшості мабуть буде несподіванкою, але Янгон, не столиця Бірми. За столицю у них – місто з складно вимовною назвою Найп’їдо́ (Naypyidaw). Янгон всього лиш найбільше місто, з населенням від 4 до 6 мільйонів людей.
Пагода Шведагон – візитна картка міста. Майже 100-метрова позолочена ступа, віком понад 2500 років. Пагода є в списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Пагоду варто відвідати, навіть якщо не цікавишся подібними пам”ятками. Місце атмосферне і надихаюче. Можна просто посидіти в тишині, спостерігаючи за обрядами бірманців, можна поспілкуватися з буддистськими монахами. Про ступу можна було б написати цілий пост, але обмежусь двома фотографіями.
Доречі, “шве” по бірманськи – “золото”.
Пропоную перенестися зі сторінок глянцевих путівників на грішну землю. Я був би не я, якби не знайшов якогось трешу :)
Ось перше, що я побачив, ступивши крок за двері готелю. Навіть не встиг зі сходів зійти , а тут жесть і треш і Бангладеш.
Своїм плануванням Янгон має завдячувати англійцям. Янгонський даунтаун являє собою кілька десятків вузьких паралельних вулиць.
Як і всюди в Азії, все суцільний базар. Кожна вулиця спеціалізується на своїх видах товарів. Наприклад є кілька вулиць, де продають тільки пиво.
Ми ж заглянемо вулицю, де продають вживану електроніку.
Покупці вибирають аудіосистему. Судячи з не характерного для М’янми профілю, мужчини явно не бідні.
Хто впізнає свій перший монітор? В кого був такий?
Серед моніторів підступно затесалась мікрохвильовка.
Запчастини до Карлсона.
Вживані DVD програвачі. Квочка з курчатами на фоні розваленої стіни вносить постапокаліптичні нотки в загальну картину.
Питання: ХТО КУПУЄ ЦЕ ВСЕ БАРАХЛО??? Кому коли не будь треба було 20-ти річний монітор, чи пропеллер старого вентилятора? 99% речей абсолютний хлам, і не годиться навіть на запчастини.
Подивіться в чесні очі цього бірманця, а потім переведіть погляд на болти і гайки зліва.
Хтось коли небудь використовував в домашньому хазяйстві гайку з різьбою 50-60мм (за прямим призначенням, підставка і гиря не рахується:)).
Такі речі на мою думку використовуються виключно в промисловому будівництві. Наприклад прикрутити опору ЛЕП до бетонної плити ітд. Продавати їх відповідно мали б спеціальні підприємства, а не розкладки на базарі. Уявляю, як якесь “Янгон ОблЕнерго” відсилає на базар посильного, щоб купити пару 2-х дюймових болтів.
Вуличні кравці побачивши мене в дірявій футболці одразу оживились. Втім додаткова вентиляція мені зовсім не заважала.
Жінки вибирають таканину на спідницю.
Кравчині. Машинка щось типу Зінгера / Подолки з приєднаним електромотором. Кілька десятильтть тому, швейна машинка була для Азії одним з атрибутів достатку.
Конкурс краси “міс Афганістан”.
Ювелірна майстерня.
Ринок коштовностей.
Перенесемось на продуктовий базар.
Якщо не помиляюсь, цей товариш родом з сонячного Бангладеш.
Стільки щурів, чесно кажучи, не бачив давно. Трешовішим виявився тільки рибний ринок, про який піде мова в одному з наступних постів.
І – інжинірінг. Навіщо стільки труб, не знає мабутьнавіть той, хто цю красоту проектував і збирав.
Носій вугілля.
Саркофаг для плюшевих ведмедиків.
На заднє скло автомобіля модно ліпити стікер з контуром гоночної траси. Що означають всі ті цифри, без поняття.
UPD: Колега по хоббі, пояснив, що означають цифри на склі:
На фото заднего стекла автомобиля, гоночная трасса Хоккенхайм в старой конфигурации. Красные большие цифры – это максимальная скорость на данном участке. Затем, номер передачи и перегрузка, которую испытывает пилот, опять же, на данном участке трассы. Также там есть общее время круга и времена по секторам. Все это относится к болидам Формулы-1. 1:41.808 – это рекордное время круга, которое было установлено Хуаном Пабло Монтоей в 2001 году и так и осталось не превзойденным, потому как после этого года трассу полностью реконструировали.
Не зважаючи на то, що рух в М’янмі правосторонній, як і у нас, більшість машин мають праве кермо.
Oh my goodfather.
Вражає здатність бірманців спати у не зручних місцях.
На базарних розкладках сокійно уживаються буддистські та християнські мотиви.
Час вибиратися з міста, їдемо на автовокзал. Більшого мурашника ніж Янгонський автовокзал годі уявити. Довжелезні ряди боксів транспортних компаній. Навпроти кожного боксу 1-2 автобуси. В боксі все на купу, пасажири, вантаж, продавці китайського непотребу. Без сторонньої допомоги знайти потрібний автобус не можливо. Жодного централізованого розкладу, диспечерської ітд. Благо бірманці – мабуть сама привітна нація, завжди готові прийти на допомогу.
Пасажир в очікуванні рейсу.
Багажний відсік автобуса – чудове місце для відпочинку.
Перед від”їздом автобус обкурюють ароматними паличками та прикрашають квітами. На бампері деяких автобусів прикріплений спеціальний інтерфейс для благовоній та ароматних паличнок.
Продавець бульбашок серед вокзального трешу виглядає дещо сюрреалістично.
P.S. Деякі фото зняті на теплий ламповий плівковий Pentax ME Super.