Як ми отримали реєстрацію в Таджикистані

Бажаючі отримати незабутні враження від перебування в Таджикистані, можуть повторити нашу помилку, і спробувати зробити таджикську реєстрацію самостійно.

До завершення терміну дозволеного перебування без реєстрації (3 робочі дні) залишався 1 вихідний і 1 робочий день. Спроба отримати реєстрацію в Душанбе провалилася. Рішала на якого ми розраховували десь змився, турфірми за свої послуги просили по $80, в ОВІР-і теж не хотіли просто так робити, ще й до всього наші паспорти лежали в Афганському посольстві, чекали на візу.

Торчати лишній день в Душанбе не хотілось, тож було вирішено спробувати владнати бюрократичні питання в котромусь з райцентрів і заодно побродити в околицях Фанських гір.

Поїхали в місто Айні. По дорозі, розговорились з водієм, той сказав, що знає місцевого начальника ОВІР-а і все владнає. Загалом на сході завжди всі всіх знають, і завжди кажуть що допоможуть і вирішать будь які проблеми, що потім з того виходить, вже інше питання. Отож, поки ми доїхали, все вже було “залагоджено”.

Поки їхалидо Айні нас покусала куріпка, на фото в ящику.

На місці особисто зустрілись з Музафаром, так звали начальника, домовились, що вранці наступного дня все буде готово, і пішли гуляти по навколишніх селах.

Відвідали місцевого олігарха.

Собсно зранку і почалось все саме цікаве. Тільки ми зайшли в той ОВІР, як всі попередні домовленості зразу ж анулювались, від нас знову вимагали проходження процедури в повному обсязі. Причини не давати реєстрацію не було, але Музафар ламався, питав дозволу в обласного начальства, міняв рішення кожні 15 хвилин ітд. Ми пів дня стояли під кабінетами, по десять раз заходили і виходили. Під кінець, коли мене “остаточно” послали нафіг і виперли з кабінету, вийшов якийсь з чиновників, сказав що все буде, тільки пару справок доробити.

Паспортний стіл. Де в кого паспорти радянського зразка.

Серед інших дрібниць, попросили довідку про відсутність СНІД-у. Ми зразу ж поперлись в місцеву лікарню, зловили медсестру, і спробували випросити довідку без аналізів. Та в свою чергу виявилась принциповою, ні за гроші, ні за дякую без аналізів нічого виписувати не хотіла. Під кінець ми таки здалися, і пройшли тест (всі здорові).

Та сама лікарня.

Принесли довідку Музафару. І тут на тобі, бумажка не та. Виявляється треба було документ про відсутність інфекційних захворювань. DRAMA!!!1.

Довелося ще раз валити в лікарню, шукати лікаря який виписує ті справки. Пан доктор виявився не таким принциповим, і виписав нам довідки без зайвих запитаннь в обмін на декілька місцевих грошей.

Далеко пообіді, зібравши всі папери накінецьто отримали реєстрацію, а планували рішити то все за пару годин зранку. Який здоровенний камінь тоді звалився з наших плеч, і яке полегшення ми відчули, словами передати важко.

Того дня, ми зловили три машини, всі три підряд поламались по дорозі. Ми довго добирались до Душанбе, і не встигли забрати наші паспорти з афганського посольства. Але після возні з реєстрацією, це все здавалось такими дрібницями. Закінчили день ми атлічнєйшим лагманом в чайхані “Рохат”.

П.С. Всі фото Андрія Даниловського.

П.П.С. Описаний воркфлов характеризує не тільки процес отримання реєстрації, але й більшість процесів взіємодії з місцевими. Не дивуйтесь, якщо домовлятиметесь за одне, а за декілька хвилин отримаєте зовсім інше.