Сьогодні мотнувся до Таме (Thame) 3750м. Звітамти починається трек на Ролвалінг. Ще через Таме проходить трек “Три перевали”.
Позначка: Непал
Провівши у Непалі майже 3 місяці, склалося враження, що не бачив навіть десятої частини всього. Тепер мені зрозуміло, чому старий туристичний слоган Непалу: “Never Ending Peace And Love” змінили на “Once is not enough”. Зараз мене зовсім не дивує, чому деякі люди приїжджають в Непал по 5, 7, 10 разів, а то й більше.
Я пройшов кілька треків з Джірі до Лукли, далі до Базового Табору Евересту через озера Гокіо, та коротенький трек до Анапурни. Багато часу провів на рівнині в околі Катманду. Відвідав національний парк Чітван та ще кілька місць.
Тут опублікований мій тревел щоденник, який я вів під час подорожі Непалом восени 2014 року, та фото з тієї ж подорожі: непальський тревеорг.
Багато корисної інформації по Непалу: візи, ціни, документи, коли краще їхати, де селитись, що їсти ітд можна знайти тут: непал поради.
Трекінг в Непалі. Маршрути. Гірська хвороба. Акліматизація.
Трекінг в Непалі. Коли їхати, ціни, візи, перміти ітд.
Що брати на трекінг в Непал. Одежа, спорядження, ліки.
Одежа та туристичне спорядження з Непалу. Шопінг в Непалі.
Катманду, путівник по місту.
Скільки коштує поїздка в Непал?
Опис трекінгових маршрутів по Непалу:
Трек до Базового Табору Евересту
Трек Джірі Шівалая Лукла
Трек до озер Гокіо
Трек в закриту долину Наар – Фу
Трек навколо Аннапурни
По правилах на кожну 1000 м підйому, треба робити днівку для акліматизації. Книга рекомендує провести день для акліматизації саме тут, в Намче. Я ж вирішив проматрасити 2 дні, щоб відпочити і відновитись після 6 днів треку. Заодно сходити в кілька акліматизаційних вилазок.
Прийшов в Намче Базар (Namche Bazaar), по місцевому просто Намче. Висота 3450 метрів.
Цей день можна назвати днем гонок з караванами.
Зранку піднявся на перевал Trakshindu La 3071м.
Роботи для місцевих тут два види. Або ти переносиш речі між селами, або кормиш тих, хто переносить речі. Відстані не маленькі, буває йдуть по кілька днів. Автомобільної дороги нема, і не факт, що скоро буде, всі товари таскають на власному горбі. Щодо тих, хто годує, класика азіатського жанру – чайхана, нічліг входить у вартість вечері й сніданку. З туристів правда намагаються зірвати і за нічліг, але можна домовитись.
Проїхатись в автобусі для місцевих було хорошою ідеєю. Такс-ть ближче до народу. Колорит аж зашкалює. Постійно хтось заходить і виходить, в одному селі грузять на дах мішки, в сусідньому розгружають. Людей битком. У всіх сумки. Добре що не кури й кози, чув і таке було. Люди ходять по чужих сумках, в кращому випадку сидять на них. Цілком пристойна з вигляду сумка до кінця поїздки стає “як земленька свята”, добре що я запихнув рюкзак в багажне відділення.
За рекомендацією друзів поселився в районі де живуть буддисти – Боуда. кажуть спокійніше і дешевше ніж основний туристичний інкубатор Тамель.