Категорія: кавказ
Кавказ – чудова опція для першого знайомства з самостійними подорожами. Все що треба для мандрівника початківця. Багато цікавих місць, море, гори, середньовічні замки та інші пам”ятки архітектури. Гостинні люди не зіпсовані масовим туризмом. Простота комунікації, завжди можна порозумітися російською. Простий та приємний автостоп. Якщо ви шукаєте відгуки про самостійну подорож на Кавказ (Грузія, Вірменія, Азербайджан), вам сюди. Тут ви знайдете мої відгуки та враження від поїздок Кавказом протягом останніх кількох років.
Років 20 тому Вірменію добре трясло, в прямому і переносному значенні. Таке враження, що країна всеще не оговталась від землетрусу 1988 року та Нагорно Карабахського конфлікту 1988-1992 рр. В другому по величині місті – Гюмрі досих пір лежать не розібрані завали після землетрусу, а в деякі міста Карабаху ще не повернулися люди. Всюди легка розруха, такий собі Бангладеш.
На ранок вирушили далі. Добрались до пограничного поста. Тут нас чекала новина. Вчора ввечері Росія перекрила кордон з Грузією. На таможні ступор, купа народу зі злющими мордами носиться туда-сюда, кричать на погранців шось типу “та я вас всіх …”, типу ті солдати винні ???
Зранку, шостого дня подорожі, прокинулись там само, де і заснули ввечері. Вийшли на трасу, і після кількох локальних машин зловили нефіговий такий джип на 300 км. Водій його був першим мусульманином, шо трапився нам на дорозі, дагестанцем за національністю. Ісмаїл, так його звали, захопився нашою ідеєю вільного персування на стільки, що накормив нас і відвіз до блокпоста на 50 км далі по трасі ніж йому подорозі, та ще й заплатив через нас штраф.
На п”ятий день подорожі (13 липня), зранку в 5:00 ми вже були на мiсцi зустрiчi, під Ростовом. Я вирiшив поспати i кинув спальник десь в кущах пiд парканом, а Марта пішла досліджувати місцевість і шукати наших.
день четвертий. 12 липня
Зранку, в Полтавi, ми зловили водiя, який iхав… в Чертков (на кордоні України і Росiї за 700км). То був хороший дядько, вiн захопився iдеєю автостопу. В результатi кормив нас цілий день. Жив він в місті на самому кордоні. З боку України воно називалось Мілеве, з боку Росії – Чертков. Границя проходила прямо посеред міста, деякі вулиці були з одного боку наші, з іншого російські. Мешканці міста мали право вільно перетинати кордон.
