Накінець то вниз!!! Даждалась!!!
Пумо Рі.
День був вітряний, мені в лице летіла вся пилюка Гімалаїв. Якраз намастив писок кремом від засмаги, то добре липло.
Ама Даблам.
Теж Ама Даблам, з іншого ракурсу.
Пройшов за день добрих 20 км. Зупинився в селі Тенгбоче, відомому своїм монастирем.
В монастир я так і не попав, зато подивився як монахи грають футбол. Ну, монати теж люди, ніщо людське їм не чуже.
Наступного дня вийшов з села і пішов вже по знайомому маршруту в сторону Намче.
Йду, думаю “о жизні”, і тут до мене дходить, я ж серед лісу!… Лісу не бачив вже 2 тижні. Крім трави там зверху нічого не росте. Як же ж атлічно знову опинитися посеред зелені. Ялинки, все таке, прям як дома, в Карпатах…
Say goodbye to Everest.
Тут таке враження, що кілька гілок спеціально обрізали, щоб було краще видно Ама Даблам.
До Намче йти яких 3 години. Хотів зразу вальнути до Лукли, але передумав і правильно зробив.
Пошарився по магаинах зі снарягою. Нічо особо цікавого, в Катманду краще.
В порівнянні з верхом, Намче дешеве, хоч в Катманду все насправді ще дешевше. Свято живота вирішив відкласти до Катманду. Все ж не стримався, щоб затаритись шоколадом. Приїду в Катманду, нажерусь всякої хімії, кока-коли і чіпсів. Не знаю чому, після походів завжди пробиває на таке, хоч як правило вдома уникаю цих продуктів у своєму раціоні.
Слідкуємо за оновленнями “Непальського тревелогу” тут: https://gryniuk.com/category/podorozhi/південна-азія/непал/