
Позначка: україна




Другий день (10 линня) день тусувався в Києві .
Третього дня виїхали в напрямку Полтави. Довго вибирались з Києва. За Борисполем нас зловив водiй шо вiз ветеринарнi лiки. Вiн був першим водiєм на нашому шляху, який нас накормив. Зловили машину до Полтави. Там в Марти був друг, музикант по прiзвиську Кадило. Поселились ми в його репетицiйному залi в якомусь ЦДТ (центр дєцкого творчєства). То було шось із чимось, все пофарбовано сиьою емаллю, дитячі малюнки на стінах, мікі-мауси всякі, справжній совок. Мене аж ностальгія пробрала.

В неділю зранку ми з Мартою виїхали зі Львова, відносно просто зловили машину до Тернополя. Пан який нас підвозив, виявився досить цікавим, розказував про то, шо негри в США не працюють, і мають більше грошей, ніж ті шо весь час пашуть. Ше розказував, шо одного разу бачив як на якомусь вокзалі троє хачів били двох наших. Той звичайно не зміг пройти мимо, і поміг нашим потовкти хачів, тут раптом приїхав якийсь поїзд на який наші і втекли і той чувак залишився один проти трьох. Але все закінчилось благополучно.

Хочу розказати, про то, як я в парі з Мартою Пивоваренко їздив автостопом до Грузії. Про то, як ми подолали біля 10 000 км. Де ми були, і що ми бачили. Поділитись враженнями і роздумами з приводу побаченого.
Бажання покататися де-небуть стопом, виникло після того, як познайомився з Андрієм Бандрівським, який проїхав так від Львова десь до Малазії, чи чогось в тому роді. Згодом