Перевал Саланг. Афганістан.

Проїзд через перевал Саланг, мабуть одне з найяскравіших вражень від поїздки в Афганістан. Сама вузька точка на основній магістралі, що з”єднує північ і південь країни. Можна сказати ботлнек афганської економіки. Вся суть, вся вижимка Афганістану зібрана тут на вузькій смужці дороги, на декілька кілометрів з одного і з другого боку від перевалу.

Для справки, висота перевалу порядка 3900 м. В 60-х роках радянські спеціалісти побудували тунель на висоті 3400 м. Довжина тунелю разом з галереями десь 3.6 км.

Пробки починаються десь за 15-20 км до перевалу, з одного і з другого боку. Легковий транспорт ще якось їде, вантажівки в основному стоять. Скільки їм доводиться чекати, не відомо, підозрюю, що можливо не один день.

В тунелі рух односторонній, тому його відкривають по черзі для руху то з одного, то з іншого боку. В момент, коли відкривається рух в попутному тобі напрямку, можна побачити афганський трафік у всій своїй красі. Класика жанру: ми обганяли фуру, яка обганяла фуру (подвійний обгон), і розминулися з зустрічною фурою вже на обочині зустрічної смуги (виїзд на зустрічну).

Десь ближче до тунелю, обочина зустрічної смуги плавно переходить в провалля (смислє якраз ні разу не плавно), на дні якого можна спостерігати результати тої всьої джигітовки – остови обгорілих фур.

В середині тунелю дороги як такої нема, мабуть її не ремонтували з часів побудови. Про освітлення і вентиляцію взагалі мовчу (та, в нормальних тунелях є вентиляція, якщо ви не вкурсі), в наслідок чого дика загазованість. Їдеш, і думаєш, тільки б нічого не сталося в тунелі, бо задихнешся запросто.

Відомі як мінімум 2 випадки, масової загибелі радянських військових, 18 і 56 людей задихнулись вихлопними газами через зупинку колони в тунелі. Скільки подібних випадків сталося вже з самими афганцями, мабуть ніхто не рахував.

Афганці не надто пильно стежать за технічним станом тунелю, підозрюю, що критерій їхньої придатності для використання: “не валиться та й добре”. Вони навіть були підірвали тунель, під час війни між талібами та Північним Альянсом, щоб запобігти попаданню талібів на північ країни.

Нагадаю, що цей весь апокаліпсис твориться на фоні хребта Гіндукуш, епічєска краса, і всьо таке. А на фоні тої краси, кипить життя. Там мужик на каміннях робить намаз, там продають кефір з часником в брудних пляшках (ми того не пили, а от водій потім бігав в кущі), там грузять якісь продукти ітд.

Основний принцип афганців: всі повинні щось робити, не в залежності відтого, на скільки це корисно і доцільно. От наприклад перевозити каміння на старому КрАЗі з одного боку перевалу на інший, таке враження, що з іншого боку перевалу каміння нема. Або мити машини після тунелю, при тому, що дорога пильна і через пару кілометрів машина все одно забруднииться.

Водій нашої машини мабуть подумав, що містери будуть більше хеппі, якщо їхатимуть в чистій машині. Організували хлопчика років 10-ти, який помив нашу Королу (здається я вже говорив, що 99,9% легкових автомобілів – Тойота Корола різних років випуску). ВНЕЗАПНО виявилось, що за мийку повинні платити ми. Ми ж в свою чергу пояснили, що містерам пофігу, чи їхати в чистій машині, чи ні. Водію нічого не залишалось, як відати хлопчику домкрат.

Як би зараз страшно не звучало слово Афганістан, це мабуть найцікавіша країна з тих, що доводилось бачити. Від нас вона відрізняється абсолютно всім. Це обов”язково варто побачити до того як туди потрапить макдональдс, ікея, та інші прояви “демократії”.

Тут можна переглянути інші пости про Афганістан:

Путівник по Афганістану.
Перевал Саланг.
Афганістан з вікна машини.
Афганістан, вуличні сценки.