Майже до кінця XVIII століття Кривань (2494) вважався найвищим в Татрах. Згодом цей титул перейшов до гори Ломницький Штит (Lomnický štít 2634), а ще пізніше пізніше до гори Герлах (Gerlachovský štít 2654).
З середини XIX століття на Кривань стали організовувати щорічні сходження активісти словацького національного відродження. Так вершина зайняла своє місце в словацькій культурі. Характерний силует гори перекочував на прапори, герби та іншу символіку, а згодом і на словацькі євро центи.
Один з маршрутів сходження на Кривань починається біля селища Штрбске Плесо (Štrbské pleso), що знаходиться на березі одноіменного озера.
Озеро Штрбске Плесо.
Штрбске Плесо – частина татранського гірськолижного комплексу. Трампліни для стрибків в довжину на фоні соснових лісів виглядають дещо постапокаліптично.
Мажорні готельчики на березі озера.
Чим мені подобаються словацькі Татри, що можна повноцінно поїсти в середині маршруту. Часто в ключових точках є ресторанчики з місцевою кухньою і адекватними цінами.
Спочатку ми намагалися замовити їжу англійською, правда досить скоро побачили, що українську словаки також цілком не погано розуміють. Кажуть словацька мова ближча до української ніж польська. Та й загалом словаки мені сподобалися більше ніж поляки. Менше пафосу, чи шо…
Перша ділянка сходження проходить по Татранській магістралі.
Татранська магістраль – тропа довжиною 65 км, що проходить по траверсу основного хребта Високих Татр. Найвідоміший турстичний маршрут регіону, проходить через всіосновні озера та населені пункти.
Татранська магістраль не виходить на жодну з вершини, проте з неї відкриваються хороші краєвиди як на високі, так і на низькі Татри. От видно перший відріг гори Кривань.
Плече перед вершиною.
Альпініст Серьожа – нове обличчя рекламної кампанії моршинської слабогазованої:).
В Татрах також є жереп. Правда стежки там добре розчищені, тому карпатська класика “на пролом по жерепу” тут не практикується.
Хребет паралельний до г. Кривань.
Низькі Татри десь там під хмарами.
Це ще не вершина.
Плече перед вершиною має назву Малий Кривань, висота 2334.
Останні кілька сот метрів довелось дертися по скелях. В принципі нічого складного чи небезпечного, навпаки цікаво.
Місцями підйом досить крутий.
Озеро Зелене Криванське Плесо.
Зловив цікаве світло.
Нарешті вершина! Погода того дня дозволила нам спокійно зійти на гору, та все ж була не найкращою.
Щойно ми видерлись на верх, як небо зі сторони Польші затягнуло важкими грозовими хмарами.
Десь вдалині було чути розкати грому.
Те, ні з чим не зрівнянне відчуття, коли на тебе суне гроза, а ти – найвища точка в радіусі кількох кілометрів, і нема куди сховатись.
Не встигнувши навіть попити чаю ми рванули в низ. Небо зятягнуло хмарами, почався дощ. Електризація в повітрі стала відчутною, волосся на руках і голові стало дибом. Але якимось дивом гроза нас проскочила, і за яких 30-40 хв знов розвиднілось. Правда ми були вже не на вершині.
Хмари понесло в сторону Низьких Татр.
Таким був мій перший словацько-татранський досвід. Як на мене, хороший варіант поїздки вихідного дня. Татри відрізняються від наших Карпат хоча б тим, що тут не можна будь де ставити намет (як мінімум офіційно), і маршрут доводиьтся планувати так, щоб за день встигнути піднятись/спуститись до готелю/кемпінгу. Чи варто сюди їхати? Однозначно варто! Ви ж всі добре знаєте, що краще за гори можуть бути тільки нові гори!