Скільки себе пам”ятаю, з самого малого віку, мене завжди цікавила авіація. Все своє свідоме життя, я робив літаючі та стендові моделі літаків, виступав на змаганнях, відвідав з десяток музеїв і почитав кубометр профільної літератури. Льотчиком так і не став, але це захоплення залишилось зі мною дотепер. Власне в дитинстві, чомусь вирішив, що хочу авіаконструктором, а не льотчиком. Моїми кумирами тоді були Антонов, Ілюшин і Туполєв, а не робокоп і ніндзя черепашки, як у більшості дітлахів 90-хх :)
Само собою, завжди хотілося подивитись на політ з кабіни пілота, а не через ілюмінатор пасажирського салону.
І ось нарешті така можливість випала. На аеродромі Воронів біля Рівного, можна політати на планері разом з інструктором. Само собою за гроші. Політати на літаках можна багато де, біля Львова є 2 аеродроми, що попонують такі послуги, але мене цікавив саме планер.
Мінімальний лікбез. Планер – безмоторний літальний апарат, що тримається в повітрі за рахунок підйомної сили крила, яку створює набігаючий потік повітря. Для доставки планера в точку початку вільного польоту, як правило планер буксирують за іншим літаком. Існують також планери з двигунами, які ховаються після зльоту.
Ан-2 використовують для парашутних стрибків. Вільга (літаки на задньому плані) – буксирує планери.
На скільки я зрозумів, це навіть не хлам, а літак на консервації. Крила, кіль та стабілізатор Ан-2 перетягнуті тканиною, яку раз на кілька років треба міняти.
А от і той, заради кого ми намотали 500 км пильними українськими дорогами. LET L-13 Бланік – навчальний планер чеського виробництва. Розробили його 1956-го року, а виробництво припинили тільки через 50 років у 2006-му. Кажуть самий масовий планер у світі. Навіть USAF (військово повітряні сили США) використовують його для початкового навчання пілотів. Простий і надійний апарат, ломатись кажуть нічому, з електроніки там тільки радіостанція.
PZL-104 Wilga – літак, який використовують для буксирування планерів.
Вільга вирулює на злітну смугу.
Останні приготування перед вильотом.
Пілоти-інструктори проводять передпольотний огляд планерів та інструктаж курсантів. Пасажирів тут чомусь називають “курсантами”, хоча більшість з них жодного відношення до місцевої планернної коли не мають.
В носовій частині планера є кріплення для буксирувального тросу. Після того, як планер набирає достатню висоту, трос відчіпляють. і планер продовжує вільний політ.
Політ може тривати 10 хв, а може й кілька годин, залежно від погоди та майстерності пілота. Взагалі, при “правильній” погоді, політ обмежується в часі лише витривалістю пілота.
Швидкість польоту Бланіка в околі 100 км/год, але цього інколи буває забагато. Щоб погасити швидкість при заході на посадку, використовують інтерцептори – пластини, які відхиляються перпендикулярно до площини крила і гальмують повітряний потік.
Тривалість польоту планера залежить в основному від наявності висхідних потоків повітря, їх ще називають “терміки”. Чим сильніші терміки, тим довше летітиме планер. Досвічені пілоти добре знають в яку погоду терміки кращі.
В цей день погода була не сама сприятлива. Нам довелось чекати “вікна” кілька годин. Зато ми мали можливість ближче познайомитися з планером.
Курсант планерної школи проводить інструктаж для широко відомого у вузьких колах Стаса.
Як ви могли бачити на попередніх фото, планер “спирається” одним крилом на землю. Але при достатній швидкості вітру, можна балансувати не торкаючись крилами землі, легенько керуючи елеронами.
Намагаюсь втримати планер не торкаючись землі.
Невдовзі прийшла сприятлива погода, і нам дали дозвіл на виліт.
Стас @#%шить low pass!
Настала моя черга летіти. Сиджу в кабіні на місці курсанта. Причепили трос, Вільга приготувалась до буксирування. В рації чути голос керівника польотів: “Бла-бла-бла номер такий-то, зліт дозволяю”.
Кілька десят метрів розбігу і ми вже в повітрі. Планеру для зльоту багато не треба, тим більше при зустрічному вітрі.
Перший політ на планері. Мріяв про це весь останній рік. Конкретно ця картинка: вигляд з кабіни на Вільгу що буксирує планер, врізалась в мою пам”ять як один з самих яскравих моментів життя.
Настав час познайомити вас з приборною панелью Бланіка.
- Альтиметр – прилад, що показує висоту. Бачимо зараз набрали чуть біьше 200 метрів.
- Спідометр – всі знають для чого він. Варт орозуміти, що швидкість він показує відносно повітряного потоку, а не відносно землі. Тобто при попутному вітрі 30 км/год, і приборній швидкості 100 км/год, швидкість відносно землі буде 130 км/год.
- Компас.
- Варіометр – прилад що показує вертикальну швидкість. Для того щоб пілот міг зрозуміти, чи планер знижується, чи попав у висхідний потік. На приборці є 2 варіометри, точний і грубий. Це точний. Як бачимо, зараз вертикальна швидкість +4м/с, тобто ми піднімаємся.
- Грубий варіометр – так розумію просто дублює перший.
- Авіагоризонт – показує положення літака в просторі, кут нахилу, крен ітд. В даному випадку відключений за ненадобностю. Планери в хмарах не літають, положення можна визначити по лінії горизонту.
- Підозрюю що тут був годинник.
- Ручка, яка відчіпляє буксирувальний трос.
- Найважливіший прилад в планері – датчик повороту/ковзання. Як ви зрозуміли, це просто нитка приліплена скотчем до козирька. На крутих спортивних планерах даний прилад виглядає абсолютно так само. Насправді найважливіший прилад – варіометр.
Після відстиковки Вільга летить на аеродром.
Кілька картинок з кабіни.
Чогось здавалося, що як нема мотора, то в польоті має бути тихо. Неочікувано, але планер шумить. В принципі логічно, проїдьтесь на авто з відкритими вікнами на швидкості в околі 100 км/год, теж буде шуміти.
Ви коли небудь бачили, як виглядає тінь від хмари зверху?
Пограємо в асоціації, кому що нагадує тінь від хмари?
Мені тінь схожа на фрактал Мандельброта.
Посадка виявилась м”ягшою ніж очікував. Інколи при посадці на великих літаках удар об землю в момент посадки відчувається сильніше. Ми літали в околі 25-ти хвилин, але менні здалося, що не пройшло й 5-ти..
Коли наступний раз? – єдинне, що крутилося в голові після польоту.
Теж хочете політати? В багатьох обласних центрах є аероклуби. Конкретно цей: Рівненський авіаційно-спортивний клуб TCO України. Біля Львова з мені відомих є Західноукраїнська школа авіації на аеродромі Цунів, та аеропорт Ягеллон.