Спускаюсь вниз!
По дорозі на трек бачив автобуси Покхара – Гандрук. Волочитись цілий день вниз і ковтати пилюку від проїжджаючих машин при таких розкладах сенсу не було.
Пішов шукати автобус. Не тут то було. Виявляється, в Гадрук дороги нема. Весь транспорт їде тільки до сусіднього села, яке в годині ходу. Така от логістика.
Майте на увазі як надумаєте йти в трек до базового табору Анапурни.
Там все серйозно, навіть каси з квитками.
Годину по розбитій грунтовці, іще годину по по не сильно кращому асфальту, і я в Покхарі.
Пішов в готель де зупинявся кілька днів тому, щоб не шукати ще раз. Власники вирішили мені підсунути якусь хєрову облуплену кімнату за ті самі гроші. На моє резонне запитання ВТФ?, відповіли що ВНЕЗАПНО у них почався високий сезон і ціни підняли. Ну й добре, пішов на сусідню вулицю, туди високий сезон ще не докотився.
Взагалі з готелями в Непалі анархія. Кожен оцінює свій готель як йому хочеться. Стандарти дуже приблизні. Можливо деякі речі, які суттєві для нас, як наприклад грибок на стінах, несправна сантехніка ітд, для непальців цілком прийнятні. Радує одне, у всіх готелях можна (і треба) торгуватись.
Наступного ранку спакував манатки, і виїхав в сторону національного парку Чітван.
Автобуси з wifi, все на вищому рівні!
З самого ранку по вокзалу бродили продавці випічки
Слідкуємо за оновленнями “Непальського тревелогу” тут: https://gryniuk.com/category/podorozhi/південна-азія/непал/