Аннапурна чи Еверест, куди їхати? Питання, яке можна почути від багатьох майбутніх трекерів – підкорювачів гімалайських перевалів. В цій суперечці зламався не один спис, і ще не відомо скільки зламається. Обидва варіанти входять в світовий ТОР 10 трекових маршрутів, і безумовно кожен з них вартий уваги. Спробуємо і ми розібратись, котрий з них все ж таки кращий.
Я мав можливість пройти обидва маршрути, і поділюся з вами своїми враженнями. Нижче я перелічив і докладно розписав переваги й недоліки кожного з них, а ви вже собі вирішуйте, що вам більше підходить.
Для простоти, будемо позначати треки англійськими абревіатурами Everest Base Camp – EBC, та Annapurna Around Cirquit – AAC.
плюси ААС
- Більше біологічне/географічне різноманіття. На ААС представлені всі кліматичні зони Непалу. Знизу тропіки і ростуть банани, зверху гірська пустеля практично без жодної рослинності.
- ААС дешевше наж ЕВС. Наявність дороги, дозволяє доставляти продукти автомобілями, а не літаками чи на спинах портерів. Середня добова вартість харчування на треку буде $22 на ААС проти $27 на ЕВС.
- Трек простіший ніж ЕВС, по суті маршрут для європейських пенсіонерів, не вимагає практично жодної фізичної підготовки. Достатньо бути просто здоровою людиною.
- На треку часто попадаються відносно автентичні села. Є можливість побачити життя, що не крутиться лиш навколо туристів. Села, що складаються виключно з лоджів є тільки між Манангом і Муктінатхом, тобто по суті 3-4 дні треку. Навіть в місцевому хабі – Манангу, якщо зійти з головної вулиці багато справжнього життя. Про тибетські села такі як Брага, Кагбені чи Марфа взагалі мовчу.
- Можливість відвідати кілька місцевих святинь, та монастирів. В кожному без виключення селі на ААС є якісь релігійні артефакти. Ступи, молитовні барабани ітд. В кількох селах є великі буддистські монастирі (Брага, Марфа). Муктінах так взагалі являється великим центром паломництва для буддистів та індуїстів. Тут є кілька важливих храмів.
- Маршрут ААС кільцевий, картинка не повторюється, на відміну від ЕВС, вам не доведеться бачити ті самі пейзажі двічі.
плюси ЕВС
- Трек до Базового Табору Евересту – це історія світового альпінізму. Якщо слова льодопад Кхумбу, Месснер, Ірвін – Мелорі викликають у вас мурашки по шкірі, ви розумієте про що я. В кожному другому лоджі сертифікати про сходження на 8-ми тисячники, а вечорами власники розказують історії бурної альпіністської молодості і показують старі фотографії.
- 10 з 12-ти днів ви проводите на висоті 3,5+ серед вражаючих гірських пейзажів. Куди не глянь, вас всюди оточують 6-7-8-тисячники від вигляду яких захоплює дух.
- В Намче (найбільшому місті ЕВС) краща інфраструктура ніж в Манангу (найбільшому на ААС). Є можливість поповнити запаси провізії по прийнятних цінах, докупити хорошу спорягу якщо що забув. Також в Намче присутні банки, є можливість поміняти USD по адекватному курсу.
- Переліт в маленькому літачку КТМ-Лукла і назад над горами. Плюс зліт/посадка в аеропорту Лукла – одному з найскладніших аеропортів світу. Цих 20 хвилин ви запам”ятаєте на довго.
- Важлива буддистська святиня – монастир Тенгбоче.
- Плавний підйом, без втрати висоти, тільки 3 відносно складних підйоми, перед Намче, Тенгбоче і Горакшепом.
- І звичайно ж головне must see EBC треку, власне те заради чого туди їдуть – схід/захід сонця над Еверестом. Мабуть одне з найяскравіших воаженнь в житті. Картинка яка залишиться з вами на довго. На ААС таких епічнихсцен спостерігати не доведеться…
мінуси ААС
- Автомобільна дорога майже вздовж всього треку. Без дороги лише 4 – 5 днів переходу. Доведеться ковтати пилюку джипів і мотоциклів. Пилюки реально по кісточки. Ну і дорога не сприяє збереженню автентичності регіону.
- Лише 4-5 днів на висоті 3,5+, як на мене замало щоб насолодитися гірськими пейзажами.
- Не можливо поміняти валюту по нормальному курсу протягом треку. Перший банк в Муктінатху.
- Стежна весь час іде то вверх то вниз. Набрати 100м висоти на гімалайській стежині означає 500м вверх, потім 400 вниз. Де-не-де спуски і підйоми вимощені камінням, що негативно відбивається на колінах.
мінуси ЕВС
- Трек до Евересту дорожче. Дороги нема, вантажі доставляють, або літаком, або їх кілька днів несуть на спинах портери.
- Переліт КТМ – Лукла – КТМ, хоч і красивий, але додаткових $330 витрат. Якщо не хочете летіти, можна 5 днів йти з Джірі. Назад ви скоріш за все таки візьмете квиток на літак. Після двох тижнів треку, думки про те, що треба йти ще 5 днів навряд чи викликатимуть ентузіазм і блиск в очах.
- В сезон лоджі в верхніх точках треку можуть бути переповнені, доведеться ночувати мало не на підлозі. Зрештою ААС це також стосується, правда в меншій мірі.
- Більше часу доведеться провести на висоті 4+, що дещо складніше для організму. Вимагає хоча б мінімальної фізичної підготовки.
- Маршрут не кільцевий, кілька днів доведеться вертатись тою ж дорогою. Хоча як на мене, мінус сумнівний. Гори виглядають по іншому, якщо йти в протилежний бік.
- Дехтохто очікує надто багато від самого Базового Табору. ЕВС не в сезон – просто купа каміння на льодовику, а в сезон море палаток. Нічого грандіозного там нема, і Евересту з нього не видно. Класичний вид на Еверест відкривається з гори Калапатар (5643), що біля Горакшепу.
От і все по плюсах-мінусах, давайте спробуємо резюмувати.
Що обирає Гринюк? Якби у мене було достатньо часу, я б зупинився на варіанті “Три перевали”. Трек проходить через всі найцікавіші та найвидовищніші місця Національного Парку Сагарматха, Базовий Табір Евересту, озера Гокіо ітд. Водночас трек досить складний, при тривалості 21-25 днів, більша частина проходить на висотах 4+. Дорого і не просто, зато весь час серед 6-7-8-тисячників.
Кажуть краєвиди на ААС кращі, та все ж на мене на багато більше враження справив ЕВС трек. Можливо через те, що це був мій перший гімалайський трек, можливо тому, що мені більше до вподоби краєвиди на 4+, ніж спостерігати як ростуть банани десь знизу. Чи то того, що більша частина ААС треку йде по вузькій ущелині, а мені більше до вподоби відкритий простір.
Вибирайте самі, а по можливості сходіть і туди і туди :)