Продовжую дослідження Катманду. Сьогодні відвідав храм Сваямбунатх, “храм мавп“. Теж пройшов через бічний вхід безкоштовно. То не храм насправді, а цілий храмовий комплекс.
Категорія: щоденник
Під час подорожі по Непалу, у мене було достатньо часу, щоб кожен день робити нотатки. Тут в хронологічному порядку опубліковані замітки, які я робив під час трекінгу Гімалаями та перебуванням на рівнинній частині країни. Вся моя довга подорож Непалом розписана тут в найменших деталях.
Наступних кілька днів потратив на огляд Катманду.
Аеропорт Лукла (Tenzing-Hillary Airport) – один з найнебезпечніших у світі. В будь якому списку топ найнебезпечніших аеропортів, аеропорт Лукла присутній майже з 100% ймовірністю.
Наступного дня сходив на базовий табір Евересту (Everest Base Camp, EBC). ЕВС по більшій часті не природній хайлайт, а соціальний феномен. В сезон сходжень там збирається туєва куча народу зі всього світу. Виходить міжнародна мегатусовка.
Прямо під Горакшепом є гора Калапатар (5550м). З неї добре видно Еверест. Собсно вибрався ввечері на гору. Здуру зайшов не туди. Стандартне явище, гора може мати більше ніж одну вершину, найвища з них не завжди видима з самого початку.
Йду до села Горакшеп. Останній так би мовити населений пункт перед ЕВС.
День почався важко. Далися в знаки останні 2 дні біганини в околі 5000. Подумалось, що ще кілька днів підйому на 5000+ можу і не стянути. В голову лізла всяка фігня про виснаження і перевтому на висоті ітд.
Епіграф: “Умные израильские альпинисты обошли Еверест”.
Була в мене ідея, перейти через перевал Чо Ла (5450), між Гокіо і ЕВС. В принципі нічого надзвичайного там не мало бути. Так трохи скелі, трохи лід. Згідно з відгуками, можна пройти без альп спорядження. Та й акліматизація на той момент була вже достатньою, щоб йти вище. Єдиний нюанс, я не хотів іти один. Трекінг – трекінгом, а лід і скелі, то вже серйозно.